Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#34 І що ж тут дивного <g/> , коли порядкує в цьому світі диявол <g/> , диявол <g/> , що заявляє « <g/> Не той важний <g/> , хто сотворив небо <g/> , а той <g/> , хто ним порядкує <g/> !
doc#39 Це ним дихають діди <g/> , баби <g/> , жінки і хлопці і дівчата і шепочуть одне другому « <g/> люблю <g/> , люблю <g/> , люблю <g/> » <g/> .
doc#16 Ось кілька речень з Ортеґи-і-Ґассета <g/> , що характеризують « <g/> людину маси <g/> » <g/> : « <g/> Людина має в собі певний запас ідей <g/> ; вона вважає <g/> , що його досить і що вона духово цілком ним забезпечена <g/> .
doc#92 За всяку ціну він хотів бути оригінальним і дуже часто ним був <g/> .
doc#6 Куриликові однаково близькі й часто ним уживані символи в точному розумінні і емблеми <g/> , традиційніші й загальновідоміші <g/> .
doc#77 Уважно простежений і детально зафіксований Уласом Самчуком матеріал читання до речі зайвий раз стверджує <g/> , що кожне покоління формує свій ідеал не стільки на сприйнятті читаного ним у юнацтві <g/> , скільки на запереченні його <g/> .
doc#40 Присудковими вважають ті підрядні речення <g/> , які розкривають значення займенника ( <g/> відповідника <g/> ) <g/> , що ним виражений присудок головного речення <g/> , напр <g/> .
doc#64 Так з'являється в Любченка презирливий рефрен « <g/> хахли <g/> » <g/> , що ним він супроводить кожний прояв настроїв і діяльносте більшосте представників свого оточення <g/> .
doc#49 Більше підстав думати <g/> , що ним керував невмирущий дух творчости в традиційному річищі <g/> .
doc#18 ) А прохання дітей <g/> , щоб Мойсей оповів їм ще раз про те <g/> , як він бачив неспаленний кущ хоривський <g/> , ще раз показує <g/> , що заповіти Мойсея живуть у дитячих душах <g/> , і ще раз готує вибух енерґії <g/> , що ним кінчається твір <g/> . </p>
doc#40 Щождо наростка -лив ( <g/> ий <g/> ) <g/> , то треба зауважити <g/> , що ним прикметники творяться частіше не безпосередньо від дієслів <g/> , а від віддієслівних іменників <g/> , напр <g/> .
doc#30 <p> Тож і хочу нагадати про своє існування <g/> , зокрема після тих серійних ляпасів <g/> , що ним я мав улягти — і де <g/> ?
doc#35 Так постають такі вірші <g/> , як « <g/> Злото — зло то <g/> » або « <g/> Чловік — цло вік <g/> » ( <g/> бо ввесь вік людина платить довг — цло Богові <g/> ) і т. п. На такому тлі охоче використовуючи латинські слова і цитати <g/> , Баранович часто дає досить свіжі і сильні образи <g/> , як от <g/> : сонце — м'яч <g/> , що ним грає Бог ( <g/> « <g/> О місяцю і звіздах <g/> » <g/> ) <g/> ; сон під час безсоння — рибка <g/> , на яку він хотів би кинути вудку <g/> , і т. п. </p><p> Композиційно твори Барановича здебільшого побудовані не динамічно <g/> , а як накопичення рівнозначних алегорій <g/> .
doc#42 <p> У поезії « <g/> Мистець <g/> » в Осьмачки виринає несподіваний мотив мистця <g/> , що ним рухає всепереможне серце <g/> : « <g/> Досвідчене серце — Світло <g/> , ясніше від місяця й сонця <g/> , бо осяває не тільки верх речей <g/> , А й середину їх <g/> » <g/> .
doc#43 Він удав <g/> , ніби в творі його є єдність місця <g/> , єдність часу і включив елементи криміналістичної послідовности в свій твір <g/> , власне в його кінцевих епізодах — крик убиваної жінки серед темної ночі <g/> , знайдення молотка <g/> , що ним нібито вчинено вбивство <g/> , розмови з запідозреною особою <g/> , її виправдування <g/> .
doc#72 Мова там просто є <g/> , так як є повітря <g/> , що ним дихають <g/> .
doc#81 Вона не знала тоді <g/> , що ним стане 8 грудня 1953 року <g/> , але вона знала <g/> , що такий день прийде <g/> .
doc#59 Він не діє <g/> , він ласує <g/> : ласує їжею <g/> , ласує чужими нещастями <g/> , ласує своїм спокоєм <g/> , ласує тим оракульським тоном <g/> , що ним прорікає свої істини <g/> , ласує тим <g/> , що він уже все знає і на все може відповісти — принаймні так йому здається <g/> , — хоч у глибині душі він <g/> , напевне <g/> , знає <g/> , що він тільки жалюгідна істотка і що життя пройде — і вже пройшло повз нього <g/> .
doc#62 <p> Досі верхів'ям досконалости в редакційній праці над виданням епістолярії ми вважали коментар до тому " <g/> Листування <g/> " в недовершеному академічному виданні Шевченка <g/> , що ним провадив Сергій Єфремов ( <g/> 1929 <g/> ) <g/> .
doc#79 Ми чуємо <g/> , як грудка землі падає на труну героя його творчости <g/> , єдиного героя її <g/> , що ним була людина <g/> . </p>