Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#102 . І попередив О. Гончара через людей <g/> , і він заперечив <g/> . Не знаю точно <g/> , як він сказав <g/> , а знаю
doc#102 через людей <g/> , і він заперечив <g/> . Не знаю точно <g/> , як він сказав <g/> , а знаю точно <g/> , як мені передали <g/> : « <g/> Для
doc#102 таборі для полонених <g/> . Фантастичні історії <g/> : як він утік <g/> , як пішов у партизани <g/> … </p><p> Про ту незустріч у
doc#102 … </p><p> Про ту незустріч у Нью-Йорку мови не було <g/> : він не заводив <g/> , і я теж не заводив <g/> . І для чого — це було
doc#102 тепер закидати один одному якісь <g/> … Тепер він мене запросив <g/> , і все було дуже мило <g/> . </p><p> А потім за
doc#102 , і все було дуже мило <g/> . </p><p> А потім за два роки він запросив мене знову <g/> . Ця <g/> , як і перша <g/> , зустріч
doc#102 . Ця <g/> , як і перша <g/> , зустріч була в Кончі <g/> . Про те він пише у пашквілі про мене <g/> , надрукованому в «
doc#102 » <g/> : як Валентина Данилівна зварила борщ <g/> , і який він був чудовий <g/> , і як я його з'їв <g/> . Правда <g/> , було й
doc#102 . Правда <g/> , було й друге <g/> , яке ми теж з'їли <g/> . </p><p> Тоді він запросив мене до другої кімнати і став мені
doc#102 . І що я про цю тему можу сказати <g/> . А при тому він додав <g/> , що якби він це знав <g/> , то не рекомендував би
doc#102 тему можу сказати <g/> . А при тому він додав <g/> , що якби він це знав <g/> , то не рекомендував би до Академії <g/> . Але
doc#102 би до Академії <g/> . Але виникає питання <g/> : як він рекомендував <g/> , не знавши про мене <g/> . Я думаю <g/> ,
doc#102 не рекомендують Я йому не став цього говорити <g/> . І він питання поставив <g/> : що я можу на це сказати у своє
doc#102 і т. д„ і т. д„ то чого мені дарувати книжку <g/> ? Першу він подарував' бо не знав <g/> . Я йому тоді кажу <g/> : « <g/> Ну <g/> , Ви ж
doc#102 Я йому тоді кажу <g/> : « <g/> Ну <g/> , Ви ж напишіть мені щось <g/> » <g/> . А він так трошки зам'явся і каже <g/> : « <g/> Це не моя книжка <g/> , я —
doc#102 » <g/> . Я кажу <g/> : « <g/> Ну <g/> , нічого <g/> , але ж Ви мені її даєте <g/> » <g/> . І він написав <g/> . Ось ця книжка <g/> : « <g/> Юрію Володимировичу
doc#102 зустрічами була моя стаття про « <g/> Таврію <g/> » <g/> , тобто він довідався про мою статтю про його твір <g/> . Коли він
doc#102 він довідався про мою статтю про його твір <g/> . Коли він спершу мене рекомендував <g/> , приймав і т. д„ то він
doc#102 він спершу мене рекомендував <g/> , приймав і т. д„ то він не знав' тієї статті <g/> . А потім хтось йому <g/> ,
doc#102 знайшов <g/> . Після тієї моєї статті про « <g/> Таврію <g/> » він <g/> , очевидно <g/> , вирішив <g/> , що я не заслуговую ні на які