Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Тимченкові закинено закоханість у застарілі конструкції ( <g/> приміром <g/> , уживання родового відмінка перед іменником <g/> , від якого він залежав <g/> , типу Дніпра береги <g/> ) <g/> , а співвинним був — я. Тут виявилася відмінність етнографічної школи українського пуризму з модернішою й поміркованішою школою Синявського <g/> , але я про це не дуже здавав собі справу <g/> .
doc#81 Спадкоємець « <g/> ВАПЛіте <g/> » <g/> , « <g/> Літературний ярмарок <g/> » <g/> , нове слово в українській літературній журналістиці <g/> , був занадто дотепний <g/> , занадто « <g/> шампанський <g/> » <g/> , щоб мати успіх у харківського читача <g/> , якому більше відповідали видання плужанського типу <g/> , стилю й рівня <g/> , і він погано розходився <g/> .
doc#81 Я не був селюк <g/> , але й для мене « <g/> Літературний ярмарок <g/> » здавався тоді занадто віддаленим від клясичного <g/> , виплеканого в Росії типу « <g/> толстого журнала <g/> » <g/> , що його традиції провадили далі « <g/> Красная новь <g/> » і згодом « <g/> Новый мир <g/> » <g/> .
doc#81 Щоб здійснити цю ідею <g/> , автор проводив свого героя через різні шари суспільства <g/> : від містечка ( <g/> дуже сільського типу <g/> ) до міста <g/> , а в місті через бездушний бюрократичний апарат <g/> , через будинок божевільних <g/> , через кубло наркоманів і повій <g/> .
doc#81 Власне <g/> , мій річник був останній <g/> , що протистояв офіційним вимогам такого типу <g/> , що зберігав зв'язок з розквітом вільної думки в розмаху від містицизму до формалізму <g/> .
doc#81 Марія Наумівна була ще недавно великої краси єврейського типу дівчиною — блискуче чорне волосся з проділом з лівого боку <g/> , звідки воно було гладко зачісане в обидва боки вниз <g/> , а на потилиці кінчалося вузлом <g/> , який можна було б розпустити в стилі новітньої Суламіти <g/> , густі чорні брови <g/> , вдумливий погляд карих очей <g/> , прямий ніс <g/> .
doc#81 Люди типу Черепахова <g/> , здібні <g/> , енерµійні і в суті речі по той бік моралі <g/> , більше відповідали б капіталістичному суспільству <g/> , але і в радянському вони можуть зробити добру кар'єру <g/> , яка <g/> , одначе <g/> , часто кінчається катастрофою <g/> , дарма що вони легко і радо вступають до партії і нещадно атакують усіх справжніх чи вдаваних порушників норми <g/> .
doc#81 Андрій Хвиля <g/> , якого я ніколи не зустрічав <g/> , був ідеологом і лідером кампанії <g/> , його доповіді й статті повіддю спливали в пресі всіх типів <g/> , від щоденної до товстих місячників <g/> , від популярної до наукової <g/> , і це була суцільна гістерика погромного типу <g/> , в якій ключовими словами були « <g/> знищити <g/> » <g/> , « <g/> зліквідувати <g/> » <g/> , « <g/> викоренити <g/> » <g/> …
doc#81 <p> « <g/> Зµвалтування <g/> » не відбулося <g/> , питань з мови не було — можна додати <g/> , що Соня була доброю студенткою <g/> , але не того типу « <g/> щирих <g/> » і настроєних на творчу струну <g/> , на зразок Білика <g/> , або Кухаря <g/> , або Прилюка <g/> , тип <g/> , що я полюбляв <g/> .
doc#81 Поки не прийшло нове ствердження мистецтва <g/> , власне <g/> , березільського типу — в « <g/> Маклені Ґрасі <g/> » М. Куліша — і катастрофа <g/> . </p>
doc#81 Переважно це були суто розвагові фільми типу американської « <g/> Ла кукарача <g/> » Л. Коріµана ( <g/> березень 1936 <g/> ) або розвагово-сентиментальні типу « <g/> Під дахами Парижу <g/> » Рене Клера ( <g/> серпень 1935 <g/> ) <g/> , що надовго заразив мене своєю ностальгією Парижу <g/> , який звучав до мене самим ім'ям своїм так привабливо — я згадував Вікторіну <g/> , дружину Володі Кривцова <g/> , що читала зі мною « <g/> Les malheurs de Sophie <g/> » <g/> , і Люсю Таранову <g/> , тепер Старицьку <g/> , що давала мені вчити напам'ять « <g/> Il ne reste plus dans mon вme Qu'un seul amour pour y chanter <g/> » і оповідала про Лювр і її колись рік у Парижі
doc#81 Переважно це були суто розвагові фільми типу американської « <g/> Ла кукарача <g/> » Л. Коріµана ( <g/> березень 1936 <g/> ) або розвагово-сентиментальні типу « <g/> Під дахами Парижу <g/> » Рене Клера ( <g/> серпень 1935 <g/> ) <g/> , що надовго заразив мене своєю ностальгією Парижу <g/> , який звучав до мене самим ім'ям своїм так привабливо — я згадував Вікторіну <g/> , дружину Володі Кривцова <g/> , що читала зі мною « <g/> Les malheurs de Sophie <g/> » <g/> , і Люсю Таранову <g/> , тепер Старицьку <g/> , що давала мені вчити напам'ять « <g/> Il ne reste plus dans mon вme Qu'un seul amour pour y chanter <g/> » і оповідала про Лювр і її колись рік у Парижі <g/> , — і гіркувато-солодкою сентиментальністю своїх мелодій <g/> .
doc#81 Від політики світової революції і « <g/> героїки <g/> » ударної праці ( <g/> типу « <g/> Встречного <g/> » Ф. Ермлера та С. Юткевича — січень 1933 <g/> ) <g/> , від бляшаного героїзму сталінського « <g/> Чапаєва <g/> » ( <g/> братів Васільєвих <g/> , грудень 1934 <g/> ) нам дозволялося зрідка і на короткий час утекти до дрібних усмішок і минущих сліз приватного життя « <g/> маленької людини <g/> » <g/> .
doc#81 Якщо виключити етнографічно-сільські фільми типу « <g/> Кармалюка <g/> » Мурина ( <g/> липень 1932 <g/> ) <g/> , верхів'я українського кіна визначалися творами Ол <g/> .
doc#81 <p> Сумний балянс мого ходіння до кіна за яких п'ять років <g/> , отже <g/> , — один справді пам'ятний фільм — « <g/> Поручик Киже <g/> » і кілька приємно солодких — типу « <g/> Під дахами Парижу <g/> » <g/> . </p>
doc#81 Там таки він не без іронії казав <g/> : </p><p> — Марр мав рацію <g/> , коли казав про форми типу музем <g/> . </p>
doc#81 Бо про форми такого типу мовознавці знали й перед Марром <g/> , хоч би Гуµо Шухардт <g/> . </p>
doc#81 Це був мій перший і в Радянському Союзі — останній виступ такого типу <g/> , єдина особа <g/> , яку я вивів у кандидати <g/> .
doc#81 В умовах закордону друк українського рукопису такого обсягу й типу не був можливий <g/> .
doc#81 Стаття про стан мови належала до цього типу проблематики <g/> , і я погодився замовлення виконати <g/> .