Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#99 Правда <g/> , танцюристі козаки були вже мертві <g/> , а Стецько дістав гарбуза <g/> , а Уляна ставала кріпачкою <g/> , але на кінець світу тоді ще ніби не заносилося <g/> … </p>
doc#99 Ми породжуємо — значить <g/> , ми велика нація <g/> . </p><p> Тільки не плутаймо назовні подібних <g/> , але відмінних речей <g/> . Нехай живе перманентний екзистенціяльний песимізм <g/> . Але не щоденне просторікувате ремствування <g/> ,
doc#99 ( <g/> Правда <g/> , титульна сторінка додає підзаголовок « <g/> Франківський період <g/> » — але ану ж там ідеться про Леонґарда Франка <g/> , німецького експресіоніста <g/> , або Волдо Франка <g/> , американця <g/> , щоб не згадувати проти ночі про еспанського кавдійо <g/> .
doc#99 Вождів тим часом нема <g/> , але політика є. Коли я читав <g/> , у рукописі <g/> , « <g/> Автостоп <g/> » і наближався до середини тексту <g/> , мені майнуло в голові <g/> : Господи <g/> , хоч би рядочок про кохання <g/> .
doc#99 Нехай без еротики <g/> , без тілесности <g/> , нехай найплатонічніше <g/> , але хоч би словечко <g/> , натяк <g/> , посмішка <g/> .
doc#99 Розпадаються цеглинами споруди <g/> , туди їм і дорога <g/> , але мала приємність бути в осередку струсу <g/> .
doc#99 світ з завіс <g/> » <g/> . </p><p> Якби ж на місце занепалого й приреченого поставало нове <g/> , але нові структури ще не народилися <g/> , і довкілля не виявляє снаги відбути пологи <g/> . У
doc#99 Оркестра нової ери тільки різноголосо настроюється <g/> , але ноти її старі <g/> , а треба було б грати інакше <g/> , навпаки <g/> , задом наперед <g/> , а цього вона не вміє <g/> . </p>
doc#99 Приватний світ <g/> , світ я <g/> , починається прощанням з молодістю <g/> , звідки шлях веде на поріг задзеркалля <g/> , далі до молитви ( <g/> хоч не ясно <g/> , чи відкритої правдам віри й релігії <g/> ) <g/> , а ще далі — до суто вже жіночих мотивів огиди-потягу до чоловіків звіриного запаху і облямованих чорним нігтів <g/> , до захланної порожнечі жінок <g/> , жадібних чоловіка і жадібних його смерти <g/> , намірених побудувати світ « <g/> без Агамемнона <g/> » <g/> , спроможних забити його <g/> , але не спроможних жити без нього <g/> …
doc#99 збірці одна-дві <g/> , на перший погляд <g/> , погожі поезії <g/> , найбільше « <g/> Тост <g/> » <g/> , але коли заглибитися — це ж хвала мистецтву в протиставленні життю <g/> . І її головна функція
doc#99 Є в Забужко відгомін Тичининих експериментів з його поєднанням поетичного і прозового <g/> , перебоями й переплесками ритмів <g/> , зокрема в його « <g/> Сковороді <g/> » <g/> , навіть у силоміць зліпленому й клейстером пропахлому виданні 1971 року ( <g/> річ <g/> , розсаджена намаганням зробити з Сковороди другого Максима Залізняка або навіть приуральця Ємельяна Пуґачова <g/> , але скарбниця мовних і композиційних експериментів — цієї проблеми Забужко не мала <g/> , її І і II міцно склепані і не розпадаються на гетерогенні клапті <g/> ) <g/> . </p>
doc#99 Забужко бачить себе в такій загрозі саму і теж кидає в хлань — але що <g/> ?
doc#100 старого колективізму <g/> , а не індивідуальних спостережень <g/> … </p><p> В. М. <g/> : Згоден з Вами <g/> , але перейти на індивідуальні дослідження у таких фундаментальних працях <g/> , як « <g/> Історія української літератури <g/> »
doc#100 Не ображайтеся за своїх колеґ <g/> , але Ви ще <g/> , мабуть <g/> , не готові внутрішньо <g/> , як фахівці <g/> , до цього <g/> .
doc#100 в яких огнях і водах провінційність <g/> , з якою я воюю все свідоме життя <g/> , але <g/> , на жаль <g/> , мало результативно <g/> . Звичайно ж <g/> , не про Шевченка мовиться чи
doc#100 Комусь <g/> , можливо <g/> , й мої слова видадуться образливими <g/> , але кажу як думаю <g/> .
doc#100 А модернізм у нас був на початку століття нинішнього <g/> , він мав свої відмінності від центральноєвропейського <g/> , але саме ним і зацікавилися в інших країнах <g/> : Стефаник і Коцюбинський перекладалися тоді в Европі <g/> .
doc#100 В « <g/> Історії літератури <g/> » мусить все лишитися <g/> , але поясненим із сьогоднішніх позицій <g/> , — то буде правильним підходом <g/> .
doc#100 той же Корнійчук <g/> . Інакше губиться тло процесу <g/> . </p><p> В. М. <g/> : Юрію Володимировичу <g/> , але на рівні Шевченка <g/> , Франка нам легко буде думати про вихід у світ <g/> . А
doc#100 : Тут <g/> , справа <g/> , зрозуміло <g/> , складніша <g/> , але я б не впадав у відчай <g/> .