Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#97 ) <g/> , але мушу хоч згадати <g/> , що авторові вдалося показати <g/> , що навело поета на ці теми <g/> , ба навіть більше <g/> , чому він мало що не мусів узятися за ці сюжети <g/> ! </p>
doc#98 Здається <g/> , була перед тим ще коротка писулька від мене <g/> , але моїх листів у мене <g/> , природно <g/> , нема <g/> .
doc#98 Сам Новиченко про мою з Догадьком розмову не знав <g/> , але так починалася наукова кар'єра Новиченкова <g/> .
doc#98 Його відповідь була <g/> : « <g/> Ти можеш так думати <g/> , але я єврей <g/> , і для мене вибору нема <g/> » <g/> .
doc#98 днів у Києві <g/> , заглянув до квартири його батька <g/> , кравця на дрібну латанину <g/> , але попри те недобитка « <g/> капіталізму <g/> » <g/> , і дівчини-сестри <g/> , студентки чужих мов <g/> . Заглянув
doc#98 Стався другий арешт <g/> , знов за націоналізм <g/> , але тепер — за єврейський <g/> .
doc#98 — Кулішевого Мазайла <g/> , не того <g/> , що нехай без нього не можемо жити <g/> , але хіба для того <g/> , щоб перед образом його складати неутомленнїї поклони <g/> ) <g/> . </p><p> Уважаємо за
doc#98 складати неутомленнїї поклони <g/> ) <g/> . </p><p> Уважаємо за своїх наших первомайських <g/> , догадьків <g/> , тетієвських <g/> , але зовсім не жадаємо від євреїв України <g/> , щоб вони перестали бути євреями <g/> , утратили своє
doc#98 Рильські <g/> , Антоновичі <g/> , Антонич <g/> , Липинський <g/> , — по-різному <g/> , але в кожного на язиці подарувала нам Польща суте золото творчого розуму й серця <g/> .
doc#98 , без якої ( <g/> крови <g/> ) нема й самої нації <g/> . </p><p> Тепер про інше <g/> , але так само життєдайне й Невідклично потрібне <g/> . Не біймося стабуїзованого слова — кляси <g/> . Оті
doc#98 ) Зовсім <g/> , як та Маланка в Коцюбинського <g/> : « <g/> Ми хоч бідні <g/> , але чесні <g/> .
doc#98 В УРЕ гасло ніби є <g/> , хоч яке куце <g/> , але не в стосунку до України <g/> , — виходить <g/> , отже <g/> , на те саме <g/> .
doc#98 апогеєм « <g/> України в огні <g/> » сорокових <g/> . </p><p> У світах час руйнував багато чого <g/> , але від Вавилону <g/> , Пальміри <g/> , Ніневії <g/> , Атен <g/> , Риму крізь тисячоліття збереглися фундаменти <g/> ,
doc#98 Картагена нашої провінційности <g/> , звичайно <g/> , вічна <g/> , але хоч би межа талановитости й безталанности трохи пересунулася на користь першої <g/> ! </p>
doc#98 Можна відроджувати відмінності <g/> , — будьмо сміливі в нашому слововживанні <g/> , називаймо речі своїми іменами <g/> , — можна відроджувати кляси <g/> , але не забуваймо при цьому — це не будуть старі кляси і люди тих кляс <g/> .
doc#98 й прищеплюванні нового багато чого зміниться <g/> , і не одне змінюватиметься в перебігу змін <g/> , але одне має лишитися <g/> , якщо не вічним <g/> , то принаймні сталим — засада різности <g/> .
doc#98 повертався до них протягом усього свого життя <g/> ? </p><p> Не знаю подробиць професійної біографії Новиченкової <g/> , але здогадуюся — не була вона янгольська в своїй прямизні й чистоті <g/> , — адже пройшов
doc#98 А тим часом виглядає <g/> , що <g/> , хоч непевне <g/> , вона є. І поза всі його сизокрилі орли не відмовимо Максимові Рильському права бути поетом і людиною <g/> , а Тичині подаруємо його « <g/> до 'дної ями <g/> » <g/> , а з почуттям сорому прослизнемо повз Івано-Микитенкові « <g/> сола на флейті <g/> » <g/> , спрямовані на ліквідацію Леся Курбаса ( <g/> речі <g/> , тепер майже цілком забуті <g/> , але забувати їх не слід було б <g/> ) <g/> . </p>
doc#99 У нашому сторіччі через солов’їв пронеслися голод <g/> , винищення села <g/> , фронт на схід <g/> , фронт на захід <g/> , в житті вони <g/> , либонь <g/> , усе-таки ще є <g/> , але в новітній поезії знайти їх важко <g/> .
doc#99 Так і тепер <g/> , ахтанабілі сучасности мчать повз Катерину ( <g/> Оксану Забужко <g/> ) <g/> , не зупиняючися <g/> , її рука замліла <g/> , але <g/> , якщо котрийсь нарешті зупиниться й підбере її <g/> , чи водій скаже їй правду <g/> , куди він їде цією трасою без написів <g/> ?