Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#89 цієї ( <g/> повищої <g/> ! <g/> ) статті з оцим ( <g/> понижчим <g/> ) до неї додатком <g/> . </p><p> А треба це зробити <g/> , бо хоч зелені
doc#89 й оживотворение сердцу <g/> . </p><p> Забава <g/> , розвага <g/> … Про неї знав Сковорода <g/> . Але нічого не знав Андрей
doc#89 знищити <g/> . Але не виходить <g/> . Тож відвернімось від неї <g/> . Наша література — висока й справжня <g/> . А та —
doc#89 ? Так і згадується Маланка з « <g/> Fata morgana <g/> » <g/> : « <g/> У неї спущені додолу очі й затиснені губи <g/> . Ми хоч
doc#89 нагляду <g/> . Виявляється <g/> , що стаття 1948 року про неї не тільки не втратила свого значення <g/> , а й набула
doc#90 совєтського видання <g/> . Особливо типове для неї відчуття приречености <g/> . Мовляв <g/> , що має бути <g/> , те
doc#91 з машиною <g/> , орудування нею — здобуток <g/> , віра в неї <g/> , схиляння перед нею — втрата <g/> . </p><p> Так відкриває
doc#92 відбулася аж десь у вересні <g/> . </p><p> Та перед тим <g/> , як про неї оповідати <g/> , словечко про одну з тих телеграм <g/> ,
doc#92 . Вона була його добрим генієм <g/> , і це через неї виросла моя довголітня приязнь з цією
doc#92 що не стискала вашу <g/> , а втискалася <g/> , вкладалася в неї <g/> ? І подібні риси квазімодности в обличчі <g/> : під
doc#92 була <g/> : це страшна людина <g/> . Відсторонися від неї <g/> . Але я заспокоював себе — не може бути <g/> ,
doc#92 ніде не існувала <g/> , і кожного разу прикладати до неї складні правила трансформації <g/> . </p><p> Трубецкой і
doc#92 лютнева революція <g/> , поспішає « <g/> приєднатися до неї <g/> » <g/> . Сталася жовтнева — він знову квапиться <g/> : </p><p> —
doc#92 . Він вихоплював тему і імпровізував на неї <g/> . То це була філософія Пірса <g/> , то спроба аналізи
doc#92 . Тема була далека від історичної правди <g/> , крізь неї аж надто проглядало патріотичне wishful
doc#92 її ефект був подібний до сплеску води <g/> , коли до неї кинути камінь <g/> . Брижі розходяться <g/> , камінь
doc#92 . З неприспаною пильністю накидається на неї в спеціяльній рецензії той самий Л. Догана
doc#93 Груші стражником — без доторку хоч би пальцем до неї <g/> , — якого сласно й талановито-брудно грає Р.
doc#94 В основі переслідування книжки лежить любов до неї <g/> . Надмір любови <g/> , обожнення слова <g/> , особливо
doc#94 цієї релігії і святість релігії перейшла на неї <g/> , власне <g/> , не стала <g/> , а далі була <g/> , далі тривала <g/> .