Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#97 Коли дитина виростає <g/> , мамці-годувальниці кажуть спасибі за молоко <g/> , за піклування <g/> , але відсилають додому <g/> .
doc#97 про його російськість <g/> . Не хівинський це хан <g/> ! </p><p> Ні <g/> , Шевченко стримував себе <g/> , але він <g/> , кінець кінцем <g/> , не спромігся зберегти своє рескриптом приписане мовчання у справах національного
doc#97 Поки що вони вивчають <g/> , але « <g/> в случае военных действий <g/> …
doc#97 Іде глуха <g/> , але непримиренна війна з Англією <g/> , справжнім ворогом <g/> , і в цій війні і казахи <g/> , і Хівинське ханство — тільки пішаки <g/> . </p>
doc#97 Пушкін написав безліч цареславних і росієславних творів <g/> , але він подеколи прозирав у хижацькі аспекти імперської політики <g/> .
doc#97 Большаков любить згадувати Пушкіна <g/> , але про ці проблеми уникає говорити <g/> . </p>
doc#97 Вони дрібні і поверхові <g/> , але мають свою вимову <g/> , і чи не краще було б їх позбутися <g/> . </p>
doc#97 У приватному житті Бутаков міг бути кришталево порядною людиною <g/> , але на Приараллі — ми це тут уже згадували — він мав військово-аґресивну і розвідчу функцію <g/> .
doc#97 Режими змінюються <g/> , але влада є влада <g/> , орден чи похвала лишається <g/> , пишаймося <g/> .
doc#97 За його прикладом <g/> , але уже на його адресу я зібрав тут ув один рахунок закиди самому Авторові <g/> .
doc#97 Таке теж є <g/> , але я радше думаю тут про зсунення перспективи в загальній характеристиці поета і людини Шевченка <g/> .
doc#97 Таке визволення не неможливе <g/> , але воно не легке <g/> , надто особі <g/> , що жила в ті роки <g/> , коли він жив <g/> , і біографія якої була визначена добою <g/> .
doc#97 Едіп не був свідомим злочинцем <g/> , але Мойра не могла не знищити його <g/> .
doc#97 Як вільно там читачеві дихається <g/> : Романіст оповідає <g/> , показує <g/> , але не тикає носом <g/> , не хапає за руку <g/> , не читає моралі <g/> , не повчає <g/> , не грубіянить і не показує самого себе <g/> , — от <g/> , дивись <g/> , який я парубок моторний ( <g/> чи краще <g/> : фартовий жиган <g/> ) <g/> . </p>
doc#97 Автопортрет homo sovieticus <g/> , виконаний пером Большакова в його троєкнижжі <g/> , не йде в порівняння з образами Домонтовича й Хвильового <g/> , не знати навіть <g/> , чи « <g/> бувальщину <g/> » про Тараса ( <g/> себто </p><p> Шевченка <g/> ) і про homo sovieticus можна назвати літературою <g/> , але по-своєму триптих цей має свою вагу в експозиції тоготипного героя в пізніших десятиріччях <g/> . </p>
doc#97 Тепер — ніби в тому ж фронті <g/> , але солідніше взявся до цих проблем Г. Грабович ( <g/> « <g/> Сучасність <g/> » <g/> , 1993 <g/> , 11 <g/> , 118 <g/> ) <g/> .
doc#97 деякі аналізи дав зовсім переконливо <g/> . </p><p> Розщеплення біографії на мигтіння днів — теж заслуга <g/> , але непевна <g/> . За деревами зникає ліс <g/> . Потрібна була по аналізі синтеза <g/> , якої часто
doc#97 — вони ремствуватимуть <g/> , клястимуть своє життя <g/> , але виходу не знайдуть <g/> .
doc#97 Не буду цих проблем інвентаризувати <g/> , але ось кілька <g/> , навмання <g/> .
doc#97 Кожний знає <g/> , кожний був здивований <g/> , як часто Шевченко пише свої поезії від ім'я дівчини-жінки <g/> , але ніхто ще переконливо не пояснив <g/> , чому і для чого <g/> .