Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#89 грати неповажно і може — хто знає — небезпечно <g/> . Ми стали <g/> , як німці кажуть <g/> , tierisch ernst (
doc#89 супить чоло <g/> . І наші душі вже тікають у п'яти <g/> . Ми серйозні <g/> . Ми поважні <g/> . А та література <g/> , що не
doc#89 . І наші душі вже тікають у п'яти <g/> . Ми серйозні <g/> . Ми поважні <g/> . А та література <g/> , що не виховує <g/> , що
doc#89 » <g/> : « <g/> У неї спущені додолу очі й затиснені губи <g/> . Ми хоч бідні <g/> , але чесні <g/> » <g/> . </p><p> І ще згадуються «
doc#90 книжкою <g/> , уривки з нього часто передають радіо <g/> . Ми ознайомилися з першими двома книгами роману і
doc#90 так їх навчили — і на кожному кроці повторюють <g/> : « <g/> Ми найпроґресивніша армія світу <g/> » <g/> , ми «
doc#90 в Альпах <g/> . Черниш питає <g/> : « <g/> А ми й там будемо <g/> ? » — « <g/> Ми скрізь будемо <g/> , Гвардії молодший лейтенант <g/> ,
doc#90 » вражали « <g/> своєю соромливою делікатністю <g/> » <g/> . Ми вже бачили <g/> , що це за соромлива делікатність <g/> . Та
doc#91 . І ми занотовуємо це як ще один здобуток <g/> . Ми формулюємо цей здобуток так <g/> : почуття себе
doc#92 нам <g/> , двом присутнім <g/> , він раптом проголосив <g/> : </p><p> — Ми — велика трійка <g/> . Поза нами є тільки наші учні <g/> . </p><p> Це
doc#92 про « <g/> велику трійку <g/> » <g/> , а потім заснув на канапі <g/> . Ми тоді обмінялися з В. кількома критичними
doc#92 Л. </p><p> — Ви ж будете ходити на виклади Якобсона <g/> ? Ми всі ходимо <g/> ! </p><p> Так у СРСР комсорг заганяв на
doc#92 тривав вісім років <g/> . Усе було позірно в порядку <g/> . Ми обмінювалися відбитками своїх статтів <g/> . Ми
doc#92 . Ми обмінювалися відбитками своїх статтів <g/> . Ми робили на них дарчі написи <g/> , ніби дружні <g/> , але які
doc#92 вирішив <g/> , що це мусить бути щось антирадянське <g/> . </p><p> Ми розпрощалися <g/> , знов потиснувши руки <g/> . Ніхто не
doc#92 мене <g/> , сказав <g/> : — Їдьте <g/> , куди можете й хочете <g/> . Ми вас знайдемо <g/> . </p><p> Може <g/> , він <g/> , на здійснення своєї
doc#92 із моїх добрих студентів був Джеррі Лі стон <g/> . Ми зустрічалися не тільки на лекціях і семінарах <g/> ,
doc#92 , з перших місяців мого знайомства з Якобсоном <g/> . Ми знов у Кембріджі <g/> , і це останній день року <g/> , 31
doc#94 Леся Українка ( <g/> « <g/> Товаришці на спомин <g/> » <g/> ) <g/> : </p><p> Ми навіть власної не маєм хати <g/> , </p><p> Усе відкрите в нас
doc#94 — робітництво <g/> , нацькувати його на неї <g/> . Ми не знаємо <g/> , чи народній рух спроможеться стати