Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Але ця особа була зовсім не подібна до Доленка <g/> , в українське й загальне життя Харкова вона не втручалася <g/> , і ходили до неї не люди різних професій <g/> , а тільки люди слова — письменники <g/> , потенційні письменники й науковці <g/> .
doc#81 Революціонізування етимології й цілковитої її перебудови <g/> , фактичної й методологічної <g/> , яка сталася в середині сімдесятих років у працях Трубачова <g/> , Славського <g/> , Конечного <g/> , я не передбачив і нічим до неї не спричинився <g/> . </p>
doc#81 Там не було відчуття громади й приналежности до неї <g/> , її витиснули офіційні будови-псевдогромади <g/> , всякі там партійні осередки <g/> , комсомольські <g/> , профспілкові <g/> , суроµати громади <g/> .
doc#81 А тим часом справжня натура в неї була владна <g/> , і пізніше <g/> , в Нью-Йорку <g/> , а особливо коли він почав чимраз більше нездужати <g/> , вона стала господинею дому <g/> , і <g/> , хоч вона нікому цього не казала і не вимагала <g/> , усім нам стало незручно далі називати її Марусею <g/> , вона стала якось само собою Марією Данилівною <g/> , незаперечним володарем дому <g/> .
doc#81 Моя мати була теж далеко освіченіша від неї <g/> , але вони не говорили на літературні теми <g/> , сиплючи іменами й назвами <g/> , вони могли мати між собою жіночі розмови — трохи побутових розмов <g/> , трохи порад з господарства й догляду немовлят <g/> , спогадів <g/> , трохи теревенів <g/> , трохи пліток <g/> , і це <g/> , думаю <g/> , повертало Марусі душевну рівновагу <g/> .
doc#81 Совєти і « <g/> совєтів <g/> » вона активно не любила <g/> , але <g/> , як і для Петра Коструби <g/> , питання про те <g/> , щоб тікати зі Львова <g/> , для неї не стояло <g/> .
doc#81 Факт є той <g/> , що це була марна праця <g/> , і від неї не лишилося нічого <g/> .
doc#81 Хоч я був добре знайомий з керівниками Комітету й мав легкий доступ до вольового й завжди наступального Володимира Кубійовича і його лагіднішого й більш джентльменського заступника Костя Паньківського ( <g/> перший був <g/> , з його польськими зв'язками <g/> , новаком серед традиційної еліти <g/> , другий справді належав до неї <g/> , і то в розмірно найаристократичнішому прошарку <g/> , себто в другому поколінні — максимум можливої переємности в новотвореній галицькій цивільній еліті <g/> ) <g/> , не кажучи вже про керівника культурного відділу Михайла Кушніра <g/> , все таки УЦК був установою <g/> , з неминучими рисами бюрократизму <g/> , а його головна цілеспрямованість була на охорону сякого-такого рівня добробуту української людности <g/> , на її правну охорону <g/> , поскільки можливо <g/> , а в культурі — на діяльність насамперед на рівні просвіт <g/> . </p>
doc#81 Це було в неї особливо гостро й щиро <g/> , бо вона була людиною польського роду й виховання <g/> , а відома аµресивність новонавернених <g/> .
doc#81 <p> Журба дивилася в себе <g/> , інші були для неї тільки приводом для вибуху свого <g/> .
doc#81 Коли пізніше <g/> , 29 квітня <g/> , проголошено формування української дивізії <g/> , він зголосився добровільно до неї <g/> .
doc#81 Ольхівський уважав за свій обов'язок не тільки говорити про Україну <g/> , а діяти за неї <g/> , розбіжність слів і вчинків була для нього неприйнятна <g/> .
doc#81 Щодо його п'єси сьогодні не можу сказати <g/> , чи вона мала якунебудь літературну вартість <g/> , текст її невиданий і не знати <g/> , чи зберігся <g/> , але моє враження від неї було дуже сильне <g/> , бо це була перша річ <g/> , мною бачена <g/> , про терор у радянській системі <g/> , про допити обвинувачених <g/> .
doc#81 Косач як драматург був на височині тільки тоді <g/> , коли він був розлючений <g/> , як от в « <g/> Ордері <g/> » <g/> , нещадній сатирі на українську еміµрацію <g/> , геть пізніше <g/> , вже в Німеччині <g/> , де й мова про неї буде <g/> .
doc#81 Після неї ми часто зустрічалися <g/> , часом він радився зі мною ( <g/> хоч загалом він був натура владна <g/> , схильна до диктатури <g/> , порад не шукав і за ними не йшов <g/> ) <g/> .
doc#81 Бої йшли на схід від Харкова ( <g/> німці були повернули його <g/> ) <g/> , кожний хотів чуда <g/> : щоб більшовики ніколи не прийшли знов на Україну <g/> , щоб німці зникли з неї <g/> , щоб країна стала незалежною <g/> .
doc#81 Може <g/> , якоюсь мірою ми були для неї її діти <g/> , занедбані <g/> , й знедолені <g/> , й викривлені під чужою владою <g/> , але ось повернені <g/> , — і це було її свято <g/> , той Великдень <g/> , і це було її село <g/> , і це все було її країна <g/> .
doc#81 Виглядало <g/> , що цій людині справді були відкриті людські серця й розуми <g/> , що вона розуміла кожну людину <g/> , бо для неї світ був не хаосом випадкових деталів <g/> , а системою <g/> .
doc#81 Тепер про неї не згадують ні в Києві <g/> , ні поза межами України <g/> .
doc#81 Марія Струтинська активно упоминалася за неї <g/> , і не я просився до друку <g/> , а мене просили <g/> .