Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Совєти і « <g/> совєтів <g/> » вона активно не любила <g/> , але <g/> , як і для Петра Коструби <g/> , питання про те <g/> , щоб тікати зі Львова <g/> , для неї не стояло <g/> .
doc#81 Зі мною вона почала з якогось мовного питання <g/> , на яке вона знала <g/> , що дістане незадовільну <g/> , з її погляду <g/> , відповідь <g/> .
doc#81 Коли став наближатися фронт і стояло питання про евакуацію на захід <g/> , він рішуче відмовився <g/> .
doc#81 Тепер тільки питання <g/> , щу прийде скоріше — Мірчукове запрошення чи евакуація Львова <g/> . </p>
doc#81 Криниччина здавалася безвихідною пасткою <g/> , і без кінця обговорювалося все те саме питання — куди звідси <g/> ?
doc#81 Не знаю <g/> , хто підніс це питання — щодо мене <g/> , то я навіть не читав того нападу на мене <g/> , а поготів не вимагав недопущення його автора <g/> .
doc#83 Приходить Шевченко <g/> , що синтезує ці елементи <g/> , споює їх з новим універсалізмом — кирило-методіївський панславізм з центром у Києві ( <g/> всякий здоровий рух хоче набрати рис універсалізму <g/> , питання тільки в тому <g/> , щоб заради цього не жертвувати своїм власним <g/> ) <g/> .
doc#84 І тоді поставмо питання <g/> : що може дати ця незмінна в вічній мінливості наша найбільша цінність у наші дні <g/> ?
doc#85 Чи існує діялектика в літературному процесі — ось питання <g/> , яке нас цікавить <g/> .
doc#85 Не з якихось апріорних міркувань ( <g/> « <g/> Ніколи абстрактні дефініції не можуть дати відповіді на історичні питання <g/> » — Вернер Кравс <g/> ) <g/> , не як несвідоме повторення марксистських задів <g/> , а навпаки <g/> , в протилежність і противагу марксизмові <g/> . </p>
doc#85 Але тут ми вже переходимо від питання про « <g/> діялектику <g/> » до питання про « <g/> матеріялізм <g/> » <g/> .
doc#85 Але тут ми вже переходимо від питання про « <g/> діялектику <g/> » до питання про « <g/> матеріялізм <g/> » <g/> .
doc#85 не доказ і не переконання <g/> . Але це між іншим <g/> . </p><p> З цієї загальної постави питання випливає й підхід до мистецтва <g/> . Коли нам кажуть <g/> : « <g/> Мистецтво — не відбиття
doc#86 Донцов існував і до образу Аглаї <g/> , і це ще питання <g/> , чого він більше завдав українській культурі й політиці — корнети чи шкоди <g/> .
doc#89 Тоді <g/> , коли Гоголь шукав — хай у спотворених мертвечиною російської імперії формах — підстав душевного розвитку людини й народу <g/> , Бєлінський нападав на нього з газетними тирадами <g/> , диктуючи <g/> , про що — і тільки про це — він сміє писати <g/> , — тирадами на зразок таких <g/> : « <g/> Найживіші сучасні національні питання в Росії тепер <g/> : знищення кріпацтва <g/> , скасування тілесної кари <g/> , запровадження по змозі суворого виконання хоч тих законів <g/> , які вже є <g/> » <g/> . </p>
doc#89 Критик не ставить навіть питання про те <g/> , чи відповідає це намірам письменника <g/> , закономірностям його твору <g/> .
doc#91 Але питання не в тому <g/> , де вона починається <g/> , а як далеко вона сягає <g/> .
doc#91 Але питання має іншу сторону <g/> , і саме його я тепер підкреслюю <g/> : якщо в роман можна до смаку вставляти або виключати епізоди такого типу <g/> , це доводить <g/> , що він позбавлений стрункої композиції <g/> , що він розсипається <g/> , що він розхитаний <g/> , без стрижня <g/> , без міцних сюжетних ліній <g/> .
doc#92 Особливо <g/> , якщо не ставити питання про те <g/> , чому і для кого це віршування відбувалося <g/> . </p>
doc#92 Усі філологічні й літературні питання він розглядає на широкому культурно-історичному й соціяльно-політичному тлі <g/> .