Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#18 Попри всі його місійні й месіянські промови перед народом <g/> , в які він вірив <g/> , коли говорив <g/> , і Мойсей в таємному підземеллі своєї душі знав <g/> , що ці речі не існують в історії <g/> , перевіреній розумом <g/> , вони покликані тільки почуттям і на посилу почуття <g/> .
doc#59 Згадують минуле і філософують <g/> : про сенс історії <g/> , про призначення України <g/> , про спрямовання мистецтва <g/> .
doc#73 Проблема зустрічі української стихії з залізним законом історії <g/> , проблема української людини <g/> , що починає ці закони усвідомлювати <g/> , — це вічна проблема української історії <g/> , але може ніколи не така актуальна <g/> , як саме тепер <g/> . </p>
doc#22 О <g/> , це не просто повернення <g/> , повернення ніколи не можливе в історії <g/> , реставрація буває або маскарадою <g/> , або фарсом <g/> , або трагедією <g/> .
doc#47 Шукано своєї неповторної духової традиції в історії <g/> , у фолкльорі <g/> .
doc#74 Нарис історії <g/> , ч. II <g/> .
doc#74 Нарис історії <g/> , ч. І. Мюнхен <g/> , 1955 <g/> , стор <g/> .
doc#81 Моя освіта в ті роки була вільна від такого примусу <g/> , і я вдячний історії <g/> , що моє навчання відбулося саме так і що через це мені легше було знайти свій власний шлях <g/> : треба було подолати тільки загальний суспільний тиск <g/> , не внутрішньо-шкільний <g/> . </p>
doc#16 Ні <g/> , бо він пише сам <g/> : « <g/> Література <g/> , друкована і пропагована у " <g/> Віснику <g/> " <g/> , не мала бути літературою хлібороба <g/> , лише тих <g/> , що чулися своїми смаками і аспіраціями <g/> , цілою тонацією душі спорідненими з тим типом нашої історії <g/> , що Шевченко окреслював виразом " <g/> козак <g/> " або " <g/> лицар <g/> "» <g/> .
doc#52 Дисиденти Радянського Союзу беруть участь у творенні історії <g/> , якоюсь мірою вони визначають завтрашній день людства <g/> , і з цього погляду вони підлягають спробам тверезої й позірно байдужої <g/> , холодної <g/> , в міру можливости об'єктивної аналізи <g/> . </p>
doc#18 ( <g/> XI <g/> ) </p><p> Ярема не міг зрозуміти <g/> , чому Франко не заперечив логіки третьої спокуси Азазеля — про ницість Палестини і про марність історії <g/> , і не міг схопити <g/> , як погодити це з бадьорими терцинами прологу <g/> , що кличе український народ на здобуття своєї власної батьківщини від Бескиду до Кавказу <g/> .
doc#96 А щодо історії <g/> , — може <g/> , вона завжди трагічна <g/> , і наші нарікання на нашу гірку долю — в дійсності нарікання на condition humaine <g/> ?
doc#92 цей спогад про зустрічі з Якобсоном <g/> , але для тих <g/> , хто вірить у справедливість історії <g/> , — слушно словами Пушкінового героя <g/> : </p><p> И не уйдешь ты от суда мирского <g/> , </p>
doc#68 , </p><p> де <g/> , звичайно <g/> , і Софія <g/> , а ще виразніше Нестор — не деталі пейзажу <g/> , а метонімії української історії <g/> . </p>
doc#81 Не лишивши сліду в історії <g/> .
doc#69 Є дві принципово відмінні концепції історії <g/> .
doc#11 <p> Невиживання талановитих — закон історії <g/> .
doc#72 Після падіння першої Української Народньої Республіки сам титул гетьман взято з історії <g/> .
doc#71 Але сам принцип цього сполучання мовних позичень далеко перевершував уяву й здібності пересічних романтиків <g/> , дарма що твори Шевченка та Куліша більшою мірою <g/> , мабуть <g/> , ґрунтуються на потязі до історії української літературної мови i <g/> , ніж на справжньому знанні цієї історії <g/> .
doc#69 <p> Проста істина <g/> , просте правило і не нове <g/> , але довгий до них шлях <g/> : усе <g/> , що було <g/> , було і має своє місце в історії <g/> .