Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 ) із схрещення головних до тогочасних українських говірок ( <g/> західніх і північних <g/> ) <g/> , отже <g/> , були близькі до цих говірок <g/> , а водночас позбулися цілої низки архаїзмів ( <g/> застарілостей <g/> ) <g/> , які без потреби ускладняли фонетичну й граматичну систему мови <g/> .
doc#40 , сто сорок два — порядок частин тут не може бути змінений <g/> ) <g/> , які наближаються значенням і особливостями вживання до одного слова <g/> , мають звичайно тільки службові слова* <g/> ) <g/> : прийменник мусить стояти перед іменником або займенником <g/> , що їх відмінок через нього визначений <g/> , напр <g/> .
doc#50 Але не знайти в нього жіночих рим з різними післянаголосовими голосними ( <g/> типу ходити-несита <g/> , роздалля-буваллю <g/> , ряснодарну- марне <g/> ) <g/> , які тепер загально вживаються в наших віршах <g/> , хоч становлять механічне наслідування принципів російського римування <g/> .
doc#40 За зразок тут правили ті дієслова другої дієвідміни <g/> , що мають основу теперішнього часу на -р- <g/> , -Л- <g/> , -н- ( <g/> а також дієслова першої дієвідміни на -оти типу колоти і дієслово орати <g/> ) <g/> , які мають ці приголосні твердими в усіх особах <g/> , крім саме першої особи однини і третьої множини <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Загалом відокремлення незвичайно збагачує і врізноманітнює інтонацію і дає змогу в межах простого речення відтворити багато відтінків думки ( <g/> і почуття <g/> ) <g/> , які <g/> , правда <g/> , чіткіше <g/> , але зате і самостійніше <g/> , не так пов'язано <g/> , відтворюються за допомогою складного речення <g/> .
doc#40 Натомість у минулому часі і умовному способі дієслово має в однині форми роду ( <g/> як прикметник <g/> ) <g/> , які теж використовуються як показники узгодження з підметом <g/> , якщо підмет має рід <g/> : він ходив <g/> , вона ходила <g/> , воно ходило <g/> .
doc#66 <p> Такі є ті противенства ( <g/> або те <g/> , що здається противенствами <g/> ) <g/> , які закладені в драматургії Лесі Українки <g/> .
doc#72 законів Аппоньї ( <g/> закон 36 і 37 1907 р. <g/> ) <g/> , які перетворили початкові школи на твердині й храми мадярщини <g/> .
doc#15 Стаття Перльмуттера тим <g/> , зокрема <g/> , і цікава <g/> , що вона наводить конкретні факти ( <g/> їх підхопив і деталізував у згаданій вище статті про мову Чернишевського А. Єфремов <g/> , але і він <g/> , як ми бачили <g/> , не зміг подолати традиційного погляду на генезу називних речень <g/> ) <g/> , які суперечать цьому поглядові і спростовують його - хоч сам автор цього зовсім не помічає <g/> .
doc#89 З гнівом і заздрістю позирає провід письменників на ті видавництва ( <g/> російські <g/> ) <g/> , які видають високими накладами пригодницькі романи <g/> , з Дюма включно <g/> , й заробляють на тому добрі гроші <g/> .
doc#55 Найдрастичніший приклад втручання ортографії в систему мови є заміна середньоукраїнської шестичленної системи голосних на п'ятичленну і відсунення /и/ на позицію екстрафонемного ( <g/> комбінаторного <g/> ) варіянту /і. Така зміна статусу и <g/> , якщо вона стане загальноприйнята <g/> , групує українську мову разом з російською <g/> , білоруською <g/> , польською ( <g/> і сербськими <g/> ) <g/> , які всі мають звук <g/> , але не фонему и <g/> , і протиставляє її румунській і турецькій <g/> , які мають /и/ ( <g/> а з модифікацією ы — ъ в болгарській <g/> ) <g/> .
doc#40 <p> Прислівник з цього погляду стоїть ближче до імен <g/> , широко користаючися наростками <g/> ; але особливість його та <g/> , що в ролі наростків від найчастіше використовує ті морфеми ( <g/> значущі частини слова <g/> ) <g/> , які в іменах правлять за закінчення <g/> .
doc#16 <p> Правда <g/> , при цьому вісниківство розпалювало часом надмірний шовінізм і доводило ненависть до такого градусу <g/> , при якому стають неможливими навіть ті компроміси з окремими групами росіян ( <g/> не кажучи вже про руськомовних українців <g/> ) <g/> , які могли б відколоти ці групи від загального протиукраїнського фронту росіян і <g/> , отже <g/> , були б корисні ( <g/> а в певних умовах доконечні <g/> ) для успіху української справи <g/> .
doc#40 Цей показник формально відрізняється від наростків і приростків тим <g/> , що ставиться вже після закінчення слова <g/> ) — єдиний подібний випадок у системі української мови <g/> , якщо не згадувати часток при питальних займенниках ( <g/> якийбудь <g/> , щонебудь <g/> ) <g/> , які одначе мають інший характер <g/> , бо виразно виступають як окремі частки <g/> . </p>
doc#40 : коник <g/> , папірець <g/> , сестриця <g/> , горобчик <g/> ; -ечк- <g/> , -очк- <g/> , що становлять собою здебільшого подвоєний пестливо- здрібнілий наросток -к- або -ц- <g/> , які переходять тут у -ч- <g/> , напр <g/> .
doc#40 , які <g/> , стосуючися не до підмета <g/> , а до особи автора <g/> , перейшли <g/> , власне <g/> , в категорію вставних слів <g/> , напр <g/> .
doc#40 , які вчилися на основі латинської мови <g/> , квітли латинські макаронізми <g/> .
doc#9 , як відомо <g/> , скасовано вже 1932 р. <g/> ) <g/> , ні тим більше у вимові і лишаються там тільки ріа desiderata <g/> , які в теперішніх обставинах здійснитися не можуть <g/> . </p>
doc#41 Вона має той блиск <g/> , той esprit <g/> , які характеризували радше минулу епоху або <g/> , певніше <g/> , яких прагнула минула епоха <g/> .
doc#6 Безпосередньо це виявилося в Куриликових trompe l'oeil <g/> , які сучасникам здавалися досконалими <g/> .