Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 Можливо <g/> , що першим <g/> , хто звернув її інтерес до української культури і українського визвольного руху був саме Євген Тимченко <g/> , визначний український мовознавець і може найтиповіший представник “ <g/> народницької <g/> ” течії в українській лінгвістиці <g/> , що від 1913 р. викладав на Високих Жіночих курсах у Варшаві <g/> , а від 1915 р. став приват-доцентом Варшавського університету4 <g/> ) і саме тоді почав працю над своєю серією монографій про синтаксичні функції відмінків в українській мові <g/> , — перша з них <g/> , про родовий відмінок <g/> , вийшла таки в Варшаві 1913 року <g/> .
doc#10 Другим чинником було <g/> , мабуть <g/> , знайомство Олени Борисівни з студентом Варшавського університету Дмитром Курилом <g/> , пізніше старшиною армії УНР і працівником пресового бюра при українській дипломатичній місії в Варшаві5 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Тож не диво <g/> , що найбільше відповідає ідеалові Курило мова прози П.Куліша ( <g/> але не його поезії <g/> , з її синтезою української народної основи з церковнослов'янськими елементами <g/> ) <g/> ; як вона сама подає <g/> , “ <g/> це — найбагатші <g/> , найкращі зразки українського слова <g/> , що досі не мають рівних собі в українській прозовій літературі <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 138 <g/> ) <g/> .
doc#10 Визнавши <g/> , що зазначені риси в реченнях на -но <g/> , -то ширяться не без російського впливу <g/> , Курило все таки показує <g/> , що для цього були підстави і в українській мові <g/> , насамперед через взаємодію цього типу речень з іншими типами прислівникових речень <g/> , і що власне це вможливило і російський вплив <g/> : “ <g/> В історії культурних стосунків схрещення різних національних елементів є факт неминучий <g/> ” <g/> , пише вона тепер ( <g/> 24 <g/> , 29 <g/> ) <g/> , а своє трактування фактів у ( <g/> 5 <g/> ) називає “ <g/> вузьким <g/> ” ( <g/> 24 <g/> , 1 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Одначе і сьогодні ще цікаві її міркування про міру самостійності и як фонеми в українській мові ( <g/> 23 <g/> , 22919 <g/> ) <g/> , а також про те <g/> , чи графічні сполуки в з попереднім голосним ( <g/> типу дав <g/> ) можна вважати за дифтонги з фонологічного погляду ( <g/> 14 <g/> , 546 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Вона приходить до висновку <g/> , що зміна 'а > 'е ( <g/> 'и <g/> ) в позакарпатських західньоукраїнських говірках охоплює як правило ті слова <g/> , де польська мова має ȩ <g/> , а систематичніше здійснена ця зміна в південній частині гуцульського діялекту <g/> , де вона охоплює всі 'а. Щоб пояснити цей розподіл фактів <g/> , Курило вдається до історії польського колонізаційного руху на Західну Україну і висуває тезу про те <g/> , що перехід ‘а в ‘е в українській мові постав під впливом польської мови там <g/> , де польська мова має ȩ <g/> , а там <g/> , де стосунки з польською мовою не були такі безпосередні <g/> , поширено зміну на всяке 'а ( <g/> 20 <g/> , 104 <g/> ) <g/> .
doc#11 Категорія затемненого світу <g/> , сиріч в українській дійсності <g/> , якщо така є <g/> , — категорія вічна <g/> , Андруховичеве затемнення світу — воно чудова забава для розпруження сміхових м'язів <g/> , та надходить вік <g/> …
doc#12 <p> Б. о — у. </p><p> Ненаголошене о в поправній українській вимові подеколи може наближатися до у. Писати треба в таких випадках ту літеру <g/> , що відповідає етимології слова <g/> , за винятком слів <g/> : будяк <g/> , ворушити <g/> , ґуральня <g/> , мачуха <g/> , парубок <g/> , полум'я <g/> , яблуко <g/> , яблуня <g/> …
doc#12 ІУ Б 10. </p><p> В. о — а. </p><p> Ненаголошене о в поправній українській вимові ніколи не наближається до а <g/> , за винятком слів <g/> : багатий ( <g/> і вивідні <g/> ) <g/> , багатир <g/> , ганчар <g/> , гаразд <g/> , гарячий <g/> , гарячка <g/> , кажан <g/> , калатати <g/> , калач <g/> , качан <g/> , онастир <g/> , паламар <g/> , хазяїн <g/> , халява <g/> , чабан <g/> , шаравари <g/> , шкаралупа <g/> , шкаралуща <g/> .
doc#12 <p> Не відміняються в українській мові чужі загальні і власні назви <g/> , що закінчуються на </p><p> а <g/> ) -е <g/> , напр <g/> .
doc#14 Бо <g/> , поза всім іншим <g/> , ясно <g/> , що Маланюк в українській поезії <g/> , не ставши може імператором залізних строф <g/> , став майстром — і в значенні німецького Meister <g/> , і в значенні французького maitre <g/> .
doc#14 Тому поезія Лесича знає й чудо <g/> , — те <g/> , що ніколи не існувало в українській поезії УРСР <g/> .
doc#15 Тим часом у практиці західньоевропейських мов називні речення зустрічаються так само часто і приблизно в тих же функціях <g/> , що і в українській або російській <g/> .
doc#15 <p> Як бачимо <g/> , українські мовознавці <g/> , використовуючи погляди Шахматова і Пєшковського <g/> , дуже мало в чому посунули вивчення називного речення вперед <g/> , хоч і констатували його поширеність у сучасній українській літературній мові <g/> . </p>
doc#15 <p> І в українській науковій літературі зустрінемося з подібними поглядами <g/> .
doc#15 Це треба зробити <g/> , нарешті <g/> , і для того <g/> , щоб показати <g/> , що називні речення взагалі <g/> , і в українській мові зокрема <g/> , зовсім не витвір XIX сторіччя <g/> . </p>
doc#15 ) <g/> , а також і те <g/> , що в художній літературі ( <g/> принаймні в українській <g/> ) вони численніші спершу <g/> , ніж називні речення з іменниками- назвами матеріяльних предметів - наприклад <g/> , у Котляревського <g/> , Шевченка <g/> .
doc#15 - Харків <g/> , 1928. ТИМЧЕНКО Є. </p><p> Номінатив і датив в українській мові <g/> .
doc#16 Тут констатується тільки те <g/> , що термін Донцова « <g/> націоналізм <g/> » прищепився в українській дійсності <g/> , але зміст терміну не прищепився <g/> , що українці вклали — великою мірою несвідомо для самих себе і без жадного теоретичного на це обґрунтування — в термін свій зміст <g/> , який відповідав сторіччями <g/> , а може й тисячоріччями <g/> , вироблюваній ментальності українця <g/> . </p>
doc#19 Фелікс Якубовський говорив уже про дві школи <g/> , що співіснували й змагалися в українській поезії другої половини XIX століття — Шевченкову й Кулішеву <g/> .