Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Сподіваємось <g/> , що Галичина сповнить своє завдання <g/> »1. </p><p> І це своє завдання <g/> , так свідомо й з почуттям відповідальносте прийняте <g/> , Галичина виконала <g/> .
doc#40 Колишня форма середнього роду прикметника багато <g/> , набравши функцій числівникового займенника <g/> , так прищепилася в цій ролі <g/> , що навіть перейшла на відповідний тип відміни <g/> : не багато — багатого — багатому <g/> …
doc#40 Отже <g/> , виділення алохронізмів і алотопізмів з складу мови ґрунтується на різних засадах <g/> , так <g/> , як <g/> , напр <g/> .
doc#72 Адже показується <g/> , що це ті самі слова <g/> , котрі іноді <g/> , здається <g/> , так ріжуть наше зросійщене вухо <g/> ” ( <g/> Кримський 1926 <g/> , VIII <g/> ) <g/> .
doc#72 В багатьох випадках знову виринає доукраїнізаційний двоподіл село — місто <g/> , існування якого <g/> , підмічене Д. Лебедем <g/> , так палко заперечували в Скрипникові часи <g/> .
doc#25 Лінґвістику він схильний визначити як природничу науку <g/> , і її завдання формулює так <g/> : “ <g/> Відшукання й визначення як загальних властивостей організації людської мови <g/> , так і відмінностей у цих властивостях <g/> , що зумовлюють собою утворення самостійних типів її організації й походження родових і видових модифікацій кожного з цих типів <g/> , що творять і собі різні категорії й групи діялектичних явищ <g/> .
doc#40 В лексичних кальках чуже слово розкладається на частини і для кожної частини добирається відповідник зі своєї мови <g/> , так що кінець-кінцем постає своє нове слово <g/> , але точнісінько за взірцем чужого <g/> .
doc#72 <p> Павло Грабовський <g/> , що ніколи не був у Галичині <g/> , але чув про стан тамтешньої мови <g/> , так само здивовано і поштиво запитує в листі ( <g/> 1892 <g/> ) до Івана Франка <g/> : “ <g/> По нікому звичайно балакають між собою дома писателі-русини — по-руськи <g/> , польськи чи німецьки <g/> ?
doc#101 Але якщо говорити не про шумовиння <g/> , не про гасла одного дня — гасла кон'юнктурні <g/> , так би мовити <g/> , — думаю <g/> , що якоюсь мірою я був заанґажований в політику уже тим <g/> , що писав про літературу <g/> , про мистецтво <g/> , навіть про мову <g/> , так що не виконав поради своєї матері — до кінця <g/> , принаймні <g/> .
doc#81 Патріотизм був <g/> , може <g/> , так само зворушливий <g/> .
doc#40 Крім того <g/> , слово в українській мові здебільшого має або може мати свій наголос і при тому тільки один <g/> ; хоч <g/> , правда <g/> , є категорії слів <g/> , що не мають наголосу або мають кілька наголосів <g/> , так що ця ознака не може бути вирішальною ( <g/> напр <g/> .
doc#103 , на якій тримаються людські взаємини <g/> … Я помиляюся <g/> ? </p><p> — Ви <g/> , напевне <g/> , так завуальовано хотіли запитати <g/> , чи любив я когось <g/> ? Любив <g/> . Кого <g/> ? Про це
doc#40 Після з <g/> , ц <g/> , с просто зникає -с- наростка <g/> , так що маємо <g/> , напр <g/> .
doc#4 Цікаво <g/> , що конкретність цих деталів <g/> , їхня видющість <g/> , запахи й звуки тим конкретніші <g/> , чим ми далі від них у часі <g/> , і вершиною цієї теплої конкретности є поезії « <g/> Гавкає собака <g/> » і « <g/> Ранок <g/> » <g/> , написані 1979 і 1982 р. <g/> , тоді як нічого <g/> , так таки нічого з цих живих подробиць не знайдемо в « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> , себто посталих до 1937 р. <g/> , де радше подибуємо щось про парк а 1а Борисов-Мусатов або про сади <g/> , де « <g/> тюльпани паленіють І з неба тисячі зірок <g/> » — усе суто книжкового походження <g/> . </p>
doc#62 Так люди справді думали <g/> , почували <g/> , переживали <g/> , так текли їхні будні й свята <g/> .
doc#72 Панських дітей будуть учити по-панському <g/> , а мужицьких дітей по-мужицькому <g/> , так панським дітям буде скрізь дорога <g/> , а мужицьким дітям нікуди <g/> ” ( <g/> Грушевський ЗО <g/> ) <g/> .
doc#96 Едда <g/> , скальдична поезія <g/> , так звані « <g/> рими <g/> » не належать до живого фолкльору <g/> .
doc#73 З другого боку <g/> , неспроможність утриматися при зливі групових видань змушувала і ці групи шукати своїх меценатів <g/> ; ними найчастіше ставали політичні партії <g/> , які своє становище мецената використовували для того <g/> , щоб диктувати письменникам свої вимоги як політичного <g/> , так навіть і мистецького змісту <g/> .
doc#9 Ба <g/> , у наддніпрянців вона попсувалася <g/> , так що Сімович <g/> …
doc#87 Як є спеціяльні розподільники товарів — для привілейованих <g/> , так формується і пляново розподіляється штучне щастя <g/> .