Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Кінцевий наголос у парадигмі іменників час і раз <g/> , який не став єдиноможливою нормою <g/> , але все більше шириться ( <g/> нема часу — нема часу <g/> ; цього разу — цього разу <g/> ; але вже тільки кінцевий наголос у виразах на часі <g/> , на разі <g/> ) <g/> , пояснюється теж галицькими впливами <g/> . </p>
doc#9 Тоді <g/> , так само непомітно <g/> , впливав би галицький елемент <g/> , а якби Україна і далі все ниділа <g/> , він став би пануючим <g/> »lviii <g/> .
doc#10 Не зважаючи на це <g/> , він незабаром — з 26 травня 1920 року <g/> , після виїзду Ніковського за кордон <g/> , став керівником комісії2 <g/> ) <g/> .
doc#10 Можливо <g/> , що першим <g/> , хто звернув її інтерес до української культури і українського визвольного руху був саме Євген Тимченко <g/> , визначний український мовознавець і може найтиповіший представник “ <g/> народницької <g/> ” течії в українській лінгвістиці <g/> , що від 1913 р. викладав на Високих Жіночих курсах у Варшаві <g/> , а від 1915 р. став приват-доцентом Варшавського університету4 <g/> ) і саме тоді почав працю над своєю серією монографій про синтаксичні функції відмінків в українській мові <g/> , — перша з них <g/> , про родовий відмінок <g/> , вийшла таки в Варшаві 1913 року <g/> .
doc#10 Назву з них такі <g/> , як вимога в чужих словах вимовляти ( <g/> й писати <g/> ) завжди и <g/> , за народною вимовою давніше позичених слів типу універсал <g/> , министер ( <g/> 3 <g/> , 169 <g/> ) <g/> ; спроба заборонити дієприкметники на -лий і великою мірою звести пасивні дієприкметники на -ний <g/> , -тий до ролі прикметників ( <g/> 5 <g/> , 20 <g/> , 24 <g/> , 2516 <g/> ) <g/> ; спроба відновити сполуку дієприслівника з дієсловом за допомогою сполучника та ( <g/> типу <g/> : Увійшовши <g/> , та став <g/> , — 5 <g/> , 33 <g/> ) <g/> ; спроба заборонити дієслова було й буде та орудний відмінок дійової особи в усіх випадках при безособових присудках на -но <g/> , -то ( <g/> 5 <g/> , 35 <g/> ) <g/> ; спроба обмежити <g/> , а то й зовсім усунути родовий відмінок приналежности іменників ( <g/> 5 <g/> , 99 <g/> ) <g/> ; порада вживати <g/> ; і позитивні сполуки однакових частин мови ( <g/> типу <g/> : куми- побратими <g/> , визнати-вимовити — 5 <g/> , 131 <g/> ) <g/> ; спроба відновити двоїну ( <g/> 5 <g/> , 97 <g/> ) <g/> . </p>
doc#14 Бо <g/> , поза всім іншим <g/> , ясно <g/> , що Маланюк в українській поезії <g/> , не ставши може імператором залізних строф <g/> , став майстром — і в значенні німецького Meister <g/> , і в значенні французького maitre <g/> .
doc#16 В другій статті говориться <g/> , що він « <g/> став <g/> , може і зовсім несвідомий того <g/> , знаряддям загальноєвропейської тенденції визволення бестії <g/> » <g/> .
doc#16 <p> Головна причина такого помішання понять полягає в тому <g/> , що в силу своєї обдарованости і темпераментности <g/> , в силу закономірностей історичного розвитку українства Донцов <g/> , який був носієм ідей націоналізму в його крайній формі <g/> , став єдиним популярним ідеологом націоналізму <g/> ; але його крайності були величезній більшості українського народу чужі й далекі <g/> , і <g/> , приймаючи до певної міри ідейний провід Донцова <g/> , він фактично вкладав у рух <g/> , у свій визвольний рух <g/> , зміст націоналізму « <g/> поміркованого <g/> » <g/> , « <g/> гуманістичного <g/> » <g/> , « <g/> демократичного <g/> » <g/> , « <g/> християнського <g/> » <g/> , чи як ще його можна умовно назвати <g/> .
doc#16 Замість спробувати схопити український історично-культурний процес як цілість Донцов став вихоплювати з нього те <g/> , що відповідало його наперед виробленим теоріям і поглядам ( <g/> а часто навіть і просто фальсифікувати <g/> , як ми вже бачили <g/> ) <g/> .
doc#16 Так і Донцов уже в воєнні роки <g/> , коли показалося <g/> , як багато дірок має вибудувана ним загорожа <g/> , став поквапливо затикати чимраз загрозливіші дірки нашвидку вихопленими <g/> , а часто по-варварськи відбитими уламками статуй з храму української духовости <g/> .
doc#17 <p> Засновком величезного <g/> , можна сказати <g/> , тріюмфального успіху театру було те <g/> , що театр не став пристосовувати п'єсу до поглядів і вимог нашого часу і різних політичних угруповань нашого часу <g/> , а поставив собі завданням розкрити й театрально виявити її внутрішню суть <g/> , а вона глибша <g/> , ніж здається з першого погляду <g/> . </p>
doc#18 Мойсея або з посутнім посиланням на нього образ непокоїв Франка вже 1075 року в « <g/> Пєтріях і Довбущуках <g/> » <g/> ; виринув у поезії « <g/> Я буду жити <g/> , бо я хочу жиги <g/> » 1880 року <g/> , « <g/> Ex nihilo <g/> » ( <g/> 1885 <g/> ) <g/> , « <g/> Заповіті Якова <g/> » і « <g/> По-людськи <g/> » <g/> , в складі « <g/> Жидівських мелодій <g/> » 1889 року <g/> ; майнув навіть у такому <g/> , здавалося б <g/> , далекому творі <g/> , як « <g/> Лис Микита <g/> » ( <g/> 1896 <g/> ) <g/> , і в « <g/> Перехресних стежках <g/> » ( <g/> 1900 <g/> ) і в « <g/> Похороні <g/> » ( <g/> 1897 <g/> ) <g/> ; став темою поезії « <g/> Серцем молився Мойсей <g/> » у « <g/> Моему ізма- рагді <g/> » ( <g/> 1898 <g/> ) <g/> ; з'явився <g/> , нарешті <g/> , в кількох творах <g/> , писаних більш-менш одночасно з « <g/> Мойсесм <g/> » <g/> , коло 1905 року <g/> : « <g/> Поете <g/> , тям <g/> » ( <g/> « <g/> Із книги Кааф <g/> » <g/> ) <g/> , « <g/> Було се три дні перед моїм шлюбом <g/> » ( <g/> « <g/> На старі теми <g/> » <g/> ) <g/> , « <g/> Сойчине крило <g/> » <g/> .
doc#19 Сучасний читач виховується на Руданському <g/> , Свидницькому <g/> , знає Манжуру <g/> , але про Мову не чув нічого або <g/> , в кращому випадку <g/> , знає тільки один його вірш <g/> , що став хрестоматійним <g/> , — « <g/> Козачий кістяк <g/> » <g/> .
doc#19 А що « <g/> Козачий кістяк <g/> » став хрестоматійним і <g/> , власне <g/> , єдиним широковідомим з-поміж усіх творів Мови <g/> , то й не дивно <g/> , що ці погляди сприймано за погляди автора взагалі <g/> .
doc#19 Так чи так <g/> , патос національно-визвольного руху <g/> , защеплений Мові найпізніше в його харківські студентські роки <g/> , не став йому чужим і пізніше і з особливою силою спалахнув у його політично-поетичному заповіті <g/> .
doc#19 Якщо Україна в XIX сторіччі стала « <g/> вбогим родовищем <g/> » <g/> , а народ її став « <g/> вбожеством прибитий <g/> , тьмою обгорнутий <g/> » <g/> , то причиною цього було насамперед поневолення країни сусідами <g/> .
doc#20 Він мало змінився <g/> , дарма що пройшов через арешт <g/> , допити й сибірське Заполяр'я. Там йому став у пригоді його другий <g/> , позалітературний фах <g/> .
doc#20 Гонений своїм національним романтизмом <g/> , він став творити образи свого роду українських святих <g/> , апостолів і мучеників <g/> .
doc#20 Не пригадую точно року <g/> , але напевне <g/> , коли йому було ближче до шістдесяти <g/> , ніж до п'ятдесятьох років <g/> , він став студентом слов'янського відділу Колюмбійського університету <g/> .
doc#21 Фактичним редактором став я <g/> , але не треба було багато часу на те <g/> , щоб побачити <g/> , що ця редакція нежиттєздатна <g/> .