Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 Вони йдуть цілою масою <g/> , люди без облич і без контакту між собою <g/> .
doc#6 Він ніколи не спромігся помирити між собою ці дві світи <g/> , і його віра була не так актом їх примирення <g/> , як спробою знайти щось <g/> , що стояло б осторонь цього конфлікту і понад ним <g/> .
doc#7 Найрадикальніші були спроби заумників — вони взагалі відмовлялися від значень слів <g/> , брали з мови тільки звуки <g/> , що самі собою <g/> , як відомо <g/> , не мають значення <g/> .
doc#7 Вираз о десятій автоматично тягне за собою слово годині <g/> .
doc#8 Антонія в становище шибеника й грабіжника <g/> , Франсуа Війона — це тематичне завдання накреслив перед собою Куліш <g/> .
doc#9 Але не враховано тут того <g/> , що єдність мови або бодай змагання до такої єдности само збуджує дух народу і цим сприяє створенню матеріяльних передумов для єдности народу взагалі <g/> , не враховано того <g/> , що мова й інші елементи народного життя зв'язані між собою не тільки способом однобічної визначености <g/> , а і взаємовпливів <g/> , і взаємозумовлювання <g/> . </p>
doc#9 М. Грушевського <g/> »5. </p><p> 2. Цими заходами галичан і М. Грушевського чи самого М. Грушевського в літературну мову <g/> , яка перед тим становила собою ідеальну своєю чистотою й досконалістю систему <g/> , внесено страшний заколот і нечуване безладдя <g/> : « <g/> Доки проф <g/> .
doc#9 Письменниця такої високої загальної і мовної культури <g/> , письменниця такого рівня відповідальности перед собою й самоконтролю могла мимоволі пропустити одне-два західноукраїнських слова абощо <g/> , але не могла несвідомо використовувати їх так послідовно і систематично <g/> .
doc#9 Треба тільки застерегти <g/> , xщо іронічне ставлення до цього типа ( <g/> який <g/> , можливо <g/> , становить собою портрет <g/> , зроблений з конкретного оригіналу <g/> , що тоді жив <g/> ) <g/> , яке випливає у В. Винниченка з його соціял-демократичних позицій <g/> , не дуже правдиве об'єктивно <g/> , бо історично Скалозуби були на той час — говоримо тут про їхню ролю в розвитку української літературної мови в її розмовних виявах — прогресивні <g/> .
doc#10 <p> Тепер Ганцов каже <g/> , що розбіжність південно- і північноукраїнських говірок “ <g/> сягає найдавнішої доби в житті південної групи східньослов'янських племен <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 89 <g/> ) <g/> , що між ними є “ <g/> споконвічна відмінність <g/> ” <g/> , яка до речі знаходить свою відповідність в антропологічній відмінності північного українця від південного ( <g/> 5 <g/> , 131 <g/> ) <g/> , і що ця відмінність найглибша з усіх можливих <g/> , бо охоплює “ <g/> квантитативно-акцентологічну систему <g/> ” <g/> , яка визначає собою ввесь фонетичний розвиток мови <g/> .
doc#10 Але хибно з рис підляських говірок <g/> , що становлять собою результат схрещення первісних північних говірок з південнозахідніми <g/> , робити будь-які прямі висновки для північних говірок як цілості <g/> .
doc#10 Як настільна книга літературних редакторів вона визначила собою ввесь напрям їх праці на довгі роки <g/> .
doc#10 Вона прийшла до цього числа <g/> , вилучивши — цілком слушно — ті подовжені приголосні <g/> , що трапляються тільки на межах слів або морфем і фонологічно являють собою суму двох однакових фонем <g/> , — а також вивівши в окрему групу те <g/> , що є ознакою чужих <g/> , не українських і не цілком припасованих до української фонологічної системи слів і виразів <g/> .
doc#10 Курило не пішла глибоко в цій аналізі <g/> , давши тільки список фонем <g/> , а не показавши їх стосунків між собою <g/> , бо це було не метою її статті <g/> , а тільки ілюстрацією до загально-теоретичних тверджень <g/> .
doc#11 У романі Андруховича є еротичні епізоди <g/> , але еротичного роману він не написав ( <g/> що само собою не є ні похвала <g/> , ні гудження <g/> ) <g/> …
doc#12 <p> и <g/> ) Заперечна частка не пишеться з дієприкметниками разрм <g/> ; але якщо дієприкметник має ари собі залежні слова або становить собою заперечуваний присудок речення <g/> , то частку не пишемо нарізно <g/> , напр <g/> .
doc#14 <p> І навіть більше <g/> : ніхто не може повести його за собою і ніхто не спроможний указати йому дороги <g/> , хоч би декому його путь і здавалась бездоріжжям <g/> .
doc#15 ] предполагается само собою <g/> " <g/> .
doc#15 ] сам собою відповідає [ <g/> …
doc#15 <p> Зате Пєшковський фактично відвів з категорії номінативних речень такі випадки <g/> , як наведений у Шахматова приклад з Островсько- го <g/> : " <g/> Что он наделал - беда <g/> " і т. п„ на тій підставі <g/> , що вони являють собою предикативний член до попереднього ( <g/> або <g/> , додамо <g/> , наступного <g/> ) висловлення <g/> .