Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Людмила Курилова мала статті про мову поезій Олександра Блока <g/> , вона викладала в харківських високих школах російську мову <g/> ; Микола Перегінець був автором статтів на теми української синтакси <g/> , зокрема мені подобалася його стаття про порядок слів <g/> , вміщена в « <g/> Підвищеному курсі української мови <g/> » <g/> , що вийшов 1931 р. під редакцією Булаховського <g/> ; взорована на працях німецького фослеріянця Ойµена Лерха <g/> , в українських обставинах ізоляції від Заходу <g/> , вона здавалася справжнім об'явленням <g/> ; Микола Федорович був з Галичини <g/> ; Володимир Державин писав про Шевченків « <g/> Щоденник <g/> » <g/> , йому належали статті й короткі нотатки про нові появи західніх літератур у перших річниках « <g/> Критики <g/> » <g/> , компілятивні і неймовірної кількости <g/> ; десь від 1930 року « <g/> Критика <g/> » припинила їх друкувати <g/> ; Володимира Цебенка я знав з його статті про мову поезій Майка Йогансена <g/> .
doc#75 Часом йому не вистачало українських слів <g/> , він хотів більших контрастів і п'янкіших букетів запахів — він удавався до французьких і російських слів <g/> .
doc#40 Більше є <g/> , отже <g/> , слів <g/> , де цей перехід відбувається <g/> ; пор <g/> .
doc#65 Якби була навіть одна пара слів <g/> , де ґ має розрізнювальну ролю — скажімо грати — ґрати <g/> , гніт — ґніт — цього вистачало б для визнання ґ за фонему <g/> , і фонемний характер ґ змушений визнати й Русанівський <g/> .
doc#86 Ніби Яновський писав для впорядників букварів <g/> , для читачів <g/> , що не знають цих слів <g/> , для сільської просвіти <g/> .
doc#40 , хлопець <g/> , вензель <g/> , бавовна <g/> , ґатунок — останні два через польську з німецької <g/> ) <g/> ; з французької — наголосом на останньому складі ( <g/> портфель <g/> , батальйон <g/> , партер <g/> , бюлетень <g/> ) <g/> , за винятком <g/> , звичайно <g/> , тих слів <g/> , до яких дороблено українське закінчення ( <g/> як от канонада <g/> , фльота <g/> , буржуазія <g/> .
doc#72 Лишаючи первісний текст Словника неторканим <g/> , редактори додали новий матеріал на основі мови двадцятого століття і ввели чимало позичених слів <g/> , до яких Грінченко мав велике застереження <g/> .
doc#9 І хай ми відвели б навіть третину <g/> , навіть половину цих слів <g/> , довівши <g/> , що вони зовсім не прийшли до української літературної мови з Галичини <g/> , але і решти вистане <g/> , щоб побачити <g/> , яка все-таки величезна питома вага галицьких елементів у лексиці сучасної української літературної мови <g/> , особливо в сфері абстрактних понять <g/> . </p>
doc#40 У цьому важливому питанні мовної політики теоретично можна уявити собі два протилежні <g/> , крайні підходи <g/> : максимальне сприяння ширенню етранжизмів <g/> , з одного боку <g/> ; максимальне перешкоджання ширенню чужих слів <g/> , з другого боку <g/> .
doc#40 Наука <g/> , що вивчає значення слів <g/> , зветься семантика ( <g/> або семасіологія <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 <p> Тут він посилався на те <g/> , що в умовах двомовности люди можуть кувати нові слова <g/> , що складаються з двох слів <g/> , кожне з яких у двох мовах означає те саме <g/> , в даному випадку — мордовське му і російське земь <g/> , 'земля‘ <g/> . </p>
doc#40 <p> Успішно змагаються з сполучником але новоутворювані сполучники протиставного характеру <g/> , що рекрутуються з прислівників і вставних слів <g/> , на зразок зате <g/> , проте <g/> , однак <g/> , а втім <g/> , тим часом <g/> , так і інші <g/> , напр <g/> .
doc#10 До Курило ці форми пояснювали або асиміляцією о до наступного наголошеного а <g/> , — але тоді лишається незрозумілим <g/> , чому ця зміна охопила лише кільканадцять слів <g/> , не порушивши низки інших <g/> , таких як коза <g/> , козак тощо <g/> , — або наявністю старих праслов'янських варіянтів <g/> .
doc#40 Одначе при цьому вони обмежені тим <g/> , що </p><p> впроваджувати багато чужих слів <g/> , невідомих читачеві <g/> , нема змоги <g/> , — або доводиться давати при них пояснення <g/> , як це <g/> , наприклад <g/> , робить М. Коцюбинський в оповіданні з життя кримських татарів « <g/> B путах шайтана« <g/> : « <g/> Крамниці й ятки замкнені <g/> , провідники розсідлали свої коні <g/> , всякі продавці ямурта ( <g/> яєць <g/> ) <g/> , винограду <g/> , чадр і іншого відклали свої справи на будень <g/> ; взагалі весь той рух <g/> , що чигає на повні кишені ґяурів <g/> , зупинило свято« <g/> . </p>
doc#65 У наш час важучим побічним наслідком коротко згаданих тут явищ- особливості в підході до чужих слів <g/> , неповнота термінології <g/> , брак міського сленґу при наявності суржика є стала девестернізація української мови <g/> .
doc#40 <p> Наголос у місцевому відмінку однини іменників чоловічого роду <g/> , отже <g/> , охоплює своїм впливом більше слів <g/> , ніж у родовому відмінку <g/> .
doc#40 В цьому типі слів <g/> , отже <g/> , чергування о <g/> , е з і найбільше розхитане <g/> .
doc#40 Проте <g/> , скорочування одноосновних слів <g/> , поза зв'язком із складеними словами <g/> , типове і для усної афективної мови <g/> , напр <g/> .
doc#80 Зеров <g/> , шукаючи епітета <g/> , перебирає багато слів <g/> , поки не знайде найточнішого <g/> , остаточного й незаступного <g/> .
doc#24 Починаючи від загальної суворої симетричности будови <g/> , в якій кожний деталь діє одночасно принаймні в трьох плянах <g/> : у пляні загальнофілософському <g/> , у пляні політично- і національно-філософському і в пляні побутовому — і кінчаючи продуманістю ритму кожного уступу <g/> , фрази <g/> , пари слів <g/> , продуманістю в складних переливах синкретичних метафор і образів <g/> , — усе в « <g/> Вертепі <g/> » зважене <g/> , відміряне і на наперед визначене місце поставлене <g/> . </p>