Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 При всьому цьому треба одначе пам'ятати <g/> , що ця тенденція найбільше шириться останніми часами <g/> , і тому й досі <g/> , коли брати кількісно <g/> , чи не більшість слів їй не підлягає <g/> , зберігаючи і в множині наголос на першому складі <g/> , напр <g/> .
doc#7 Подруге <g/> , і головне <g/> , підносилася вага слів і їхнього значення <g/> .
doc#40 <p> Через те <g/> , що при дифтонгізації початкове у- <g/> , і- ніби втрачаються словом <g/> , творячи звукову єдність з попереднім словом <g/> , постала звичка взагалі додавати або відкидати на початку деяких слів і- і у- ( <g/> о- <g/> ) <g/> , потворилися варіянти слів з початковими і- <g/> , у- ( <g/> о- <g/> ) і без них <g/> .
doc#19 Почавши з переспівів народньопоетичних мотивів <g/> , інколи повторюючи Шевченкові засоби <g/> , вони помалу намагаються внести свіжий струм у поетичне слово <g/> , беруться за переклади чужих поетів <g/> , не боячися неологізмів та рідко вживаних слів <g/> , цікавлячись громадською поезією росіян <g/> , пересаджуючи на український ґрунт ліричну манеру Гайне тощо <g/> .
doc#68 У сучасній українській мові клична форма виходить поволі з ужитку <g/> , за винятком часто вживаних слів типу мамо <g/> , сестро <g/> , тату <g/> , брате <g/> , друже <g/> …
doc#40 ; лапки при іронічному вживанні слів <g/> : « <g/> Його ( <g/> Шевченка <g/> ) ви пам'ять « <g/> свято зберігали« <g/> , « <g/> патріотичні <g/> » брехуни-панки <g/> , і з сторінок пекучих витирали жаркою кров'ю писані рядки <g/> » — Риль <g/> .
doc#72 <p> Опріч використання слів з діялектної чи розмовної мови <g/> , вдавалися і до словотвору — найчастіше з допомогою наростків — на основі вживаних морфем <g/> , наприклад <g/> : двиг-ун <g/> , руш-ій <g/> , ви-мик-ач і т. д. Декотрі з таких слів <g/> , як от двигун і вимикач <g/> , ввійшли до розмовної мови ( <g/> Shevelov 1977 <g/> , 255 і далі <g/> ) <g/> , але більшість лишилася на сторінках термінологічних словників <g/> .
doc#40 У той час <g/> , як у вимові слів інший <g/> , іноді <g/> , індик <g/> , істик <g/> , ірій зберігається вимова и- ( <g/> хоч і пишеться і- <g/> ) <g/> , в інших словах звичайно вимовляється і- <g/> , напр <g/> .
doc#40 За винятком слів хіть <g/> , міць <g/> , — це все двоскладові іменники <g/> .
doc#72 Він заторкував не тільки російськомовні кола <g/> , а й ті кола українців <g/> , де звичайно переходили на російську <g/> , коли доводилося говорити про речі <g/> , для яких у хатній українській мові не вистачало слів <g/> .
doc#40 Іноді до вставних слів цієї групи своїм значенням наближається звертання <g/> .
doc#40 Тут авторське пояснення інтонаційно так затушковується <g/> , що наближається з цього погляду до вставного речення або навіть вставних слів ( <g/> див <g/> .
doc#40 Роля вставних слів полягає в тому <g/> , щоб надавати реченню різних емоційних і модальних відтінків <g/> , окреслювати речення з погляду його стосунку з дійсністю <g/> , його стосунку з іншими реченнями і з погляду почуття <g/> , з яким воно в'яжеться в мовця <g/> .
doc#40 <p> Успішно змагаються з сполучником але новоутворювані сполучники протиставного характеру <g/> , що рекрутуються з прислівників і вставних слів <g/> , на зразок зате <g/> , проте <g/> , однак <g/> , а втім <g/> , тим часом <g/> , так і інші <g/> , напр <g/> .
doc#12 : міль <g/> , сільський <g/> , кільце <g/> ; але спілчанин <g/> , у спілці <g/> , галченя <g/> , галці ( <g/> від слів <g/> : спілка <g/> , галка <g/> ; а напр <g/> .
doc#12 , від слів ролька <g/> , Галька — рольці <g/> , Гальці <g/> , Гальчин <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 Nomina actoris <g/> , витворені від слів з абстрактним значенням <g/> , із значенням прикмети або дії <g/> : речниця ( <g/> « <g/> її вважали За речницю великої снаги <g/> » — « <g/> Віче <g/> » <g/> , II <g/> , 97 <g/> ; Грін <g/> .
doc#40 ) <g/> , а в місцевому відмінку зрідка трапляється стара форма двоїни від слів око <g/> , вухо <g/> : « <g/> Аж у вічу в мене засвітилось <g/> » ( <g/> Мова <g/> ) <g/> ; « <g/> Аж лящить в ушу вже в мене від їх крику <g/> » ( <g/> Кул <g/> .
doc#27 Одначе <g/> , так само безсумнівно <g/> , що важливим джерелом того <g/> , що Куліш уважав за церковнослов'янізми <g/> , була російська літературна <g/> , зокрема поетична мова <g/> , і дуже часто він не відрізняв слова церковнослов'янські від слів <g/> , витворених вже на російському ґрунті <g/> , хоч і з церковнослов'янських елементів <g/> .
doc#72 Комісія одностайно визнала <g/> , що перед нею стоїть питання <g/> , ширше за впорядкування самого правопису в вузькому значенні слова <g/> , що належить упорядкувати й морфологію ( <g/> визначити закінчення відмінюваних слів <g/> ) <g/> , пунктуацію й деякі елементи ортоепії та наголосу ( <g/> Синявський 94 <g/> ) <g/> .