Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 композиційно збалансованої картини <g/> , що має свій центр і периферію і що становить виразну
doc#7 : </p><p> Цей звід — це дерево <g/> : при ньому Не гомін слав свій шлях <g/> , </p><p> Немов би спогад і знайому Веселість на
doc#7 слід і <g/> , зрештою <g/> , варт <g/> . </p><p> Отже <g/> : « <g/> Не гомін слав свій шлях <g/> » <g/> . Коли речення починається з підмета <g/> , що
doc#9 якимись елементами комусь із них через свій <g/> , мовляв <g/> , східний характер <g/> . </p><p> Вплив Галичини на
doc#9 кована <g/> , аби до ладу <g/> ! »3 </p><p> І далі Олена Пчілка подає свій погляд на позичання з чужих мов взагалі і на
doc#9 писав <g/> , що П. Филипович « <g/> виявив <g/> , що слова <g/> , які в свій час уважано за неологізми Старицького <g/> ,
doc#9 ; сх <g/> . -укр <g/> . повітря — зах <g/> . -укр <g/> . воздух <g/> : « <g/> Воздух свій мені задушним стався <g/> » ( <g/> 157 <g/> ; Грін <g/> . <g/> : Ном <g/> . <g/> ) <g/> ; сх <g/> .
doc#9 рр <g/> . <g/> ) <g/> , згодом " <g/> Працю <g/> " ( <g/> 1904-1905 рр <g/> . <g/> ) як свій партійний орган і популярну часопись для
doc#9 крапки над і <g/> , Б. Грінченко так формулює тепер свій мовний ідеал <g/> : « <g/> Мова тоді тільки буде і
doc#9 , чимсь цінними <g/> , він <g/> , очевидно <g/> , вважав за свій обов'язок письменника й українського
doc#9 можна відзначити <g/> : урок ( <g/> « <g/> Не дуже <g/> … вважала на свій урок <g/> » — С. 358 <g/> ; рос <g/> . урок <g/> ) <g/> , язик — мова ( <g/> «
doc#9 в стелю <g/> » ( <g/> С. 306 <g/> ) <g/> ; « <g/> Вона бурхнула й собі рому в свій стакан <g/> » ( <g/> С. 354 <g/> ) <g/> . І нарешті <g/> , прочитавши
doc#9 старих центрів на Чернігівщині <g/> . Тут знаходять свій початок ті факти <g/> , що стали за основу
doc#9 . </p><p> Часто повторювані формули легко втрачають свій зміст і стають порожнім загальником <g/> ,
doc#10 Ганцова <g/> , бо він не намагається вичерпати свій матеріал <g/> , хоч і студіює його ґрунтовно <g/> .
doc#11 не був і потрібний <g/> . Таж подавач заяви на візу — свій <g/> . Ми — вдома <g/> . </p><p> Тут можна б і поставити крапку <g/> . Але
doc#12 і з прийменниками <g/> , напр <g/> . <g/> : не п'ять <g/> , не свій <g/> , не двічі <g/> , не по-нашому <g/> , не треба <g/> , не коло <g/> … </p><p> з <g/> )
doc#13 . Так ритми « <g/> Чорної Долини <g/> » дістали свій перший диплом на право називатися поезією <g/> . Та
doc#15 ; </p><p> Такий називний уже хоч би через зв'язок свій з жестом слід уважати за найпримітивніший і
doc#15 . І Ріс <g/> , і Булаховський послідовно пов'язують свій погляд на вузькість сфери їх уживання з