Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 Іван Франко <g/> , посилаючи Уляні Кравченко примірник « <g/> Марії <g/> » <g/> , писав <g/> : « <g/> Єсть се <g/> , по моїй думці <g/> , найкраща перла нашої поезії <g/> , — чигайте її <g/> , і вчитуйтесь добре <g/> , і пильно придивляйтесь <g/> , як можна речі <g/> , на око прозаїчні <g/> , піднести до високої поези <g/> , як можна малими средствами <g/> , кількома простими словами викликати велике враження <g/> » 1. </p><p> Як « <g/> Марія <g/> » <g/> , так і « <g/> Неофіти <g/> » творять враження універсальносте <g/> .
doc#1 Цілий вірш скомпонований як переплетення цих двох рядів образів <g/> , коли на перший плян виходить то один <g/> , то другий ряд по черзі <g/> , — мов у мотузці <g/> , зсуканій із двох шнурків — чорного і білого <g/> .
doc#1 Читаємо далі <g/> : </p><p> А думи гордії розвіє <g/> , </p><p> Як ту сніжину по степу <g/> ! </p>
doc#2 Тут ведмідь </p><p> печерний вів кошлатий слід </p><p> Кружляв тут яструб в яснім небі <g/> , </p><p> по озеру плив чорний лебідь <g/> . </p>
doc#2 І тільки по хвилині роздуму стає ясно <g/> , скільки в цьому сміливости й майстерности і як це підносить тему пращура нашого <g/> . </p>
doc#2 Зрештою навіть вістка про смерть милого стає обрядом <g/> : </p><p> Я знаю певно <g/> : дня одного </p><p> прохожий по пустих дорогах </p><p> мені доручить мовчки меч </p><p> увесь у щербі <g/> .
doc#2 Поступово була переборена аскеза перших поезій <g/> , по ступово заступалася скупа графіка печерного рисунка <g/> , видряпаного на суворому камені <g/> , стриманістю барв але вже барв <g/> !
doc#2 Є щось від царівни в цій дівчині <g/> , і подивіться <g/> , скільки Грації <g/> , любови й доторку ніжної іронії в цьому образі <g/> : </p><p> А царівни по одній </p><p> підіймають луки вій <g/> , </p><p> виходжають на ставок </p><p> подивитись на рибок <g/> , </p><p> на високії дуби </p><p> випускати голуби <g/> . </p>
doc#2 » Світ розкриває своє багатство <g/> , і як же приємно <g/> , виявляється <g/> , </p><p> добірне зерно зсипати </p><p> в засіки і в скрині <g/> , </p><p> по коліна загрузати <g/> , </p><p> по коліна <g/> , по коліна </p><p> в злотній ріні <g/> . </p>
doc#2 » Світ розкриває своє багатство <g/> , і як же приємно <g/> , виявляється <g/> , </p><p> добірне зерно зсипати </p><p> в засіки і в скрині <g/> , </p><p> по коліна загрузати <g/> , </p><p> по коліна <g/> , по коліна </p><p> в злотній ріні <g/> . </p>
doc#2 » Світ розкриває своє багатство <g/> , і як же приємно <g/> , виявляється <g/> , </p><p> добірне зерно зсипати </p><p> в засіки і в скрині <g/> , </p><p> по коліна загрузати <g/> , </p><p> по коліна <g/> , по коліна </p><p> в злотній ріні <g/> . </p>
doc#3 Але в загальній системі числівникової синтакси не слід спускати з ока <g/> , що він завдає ще одного вдару по « <g/> прикметниковим конструкціям <g/> » ( <g/> типу два речення <g/> ) і заступає їх « <g/> іменниковим <g/> » типом <g/> , точніше кажучи <g/> , мішаним іменниково-прикметниковим <g/> , роблячи тим самим ще один крок до специфічно-числівникової мішаної парадигми як прикмети саме даної частини мови і відмежовуючи цю частину мови від інших частин мови <g/> , які такої мішаности не мають <g/> . </p>
doc#3 В обох досі виданих томах ДУМ конструкціям типу двоє речень приділено по мапі <g/> , 275 ( <g/> почасти і 274 <g/> ) в томі 1 і 258 в томі 2. Оминаючи деталі <g/> , в цілому ці мапи прекрасно збігаються з моїм матеріялом <g/> , ексцерпованим з творів красного письменства і обговореним на початку цього мого звідомлення <g/> .
doc#4 А в інших саме й тільки старість приносить мудрий розквіт або навіть перше зародження й народження таланту <g/> , як було з генієм Леоша Яначка <g/> , що лише по шістдесятці відкинувся рутини вчителювання й вибухнув полум'ям творчости несамовитого напруження <g/> , ориґінальности й розмаху <g/> .
doc#4 <p> Істотна різниця між романом і « <g/> щоденником <g/> » — та <g/> , що в романі автора може не бути <g/> , — не бути як літературного образу <g/> , в щоденнику він неодмінно присутній <g/> , і одна з читацьких насолод саме в тому <g/> , щоб цей образ камінчик по камінчику складати <g/> , відтворювати й приміряти до себе <g/> : чи він <g/> , автор <g/> , — такий <g/> , як я <g/> ?
doc#4 <p> Тільки шкода <g/> , що ми згубили </p><p> і душу в цій боротьбі <g/> , </p><p> і пробачення нам не буде <g/> , милий <g/> , </p><p> ні по цей <g/> , </p><p> ні по той бік <g/> . </p>
doc#4 <p> Тільки шкода <g/> , що ми згубили </p><p> і душу в цій боротьбі <g/> , </p><p> і пробачення нам не буде <g/> , милий <g/> , </p><p> ні по цей <g/> , </p><p> ні по той бік <g/> . </p>
doc#4 <p> Хто ж за мене багатший </p><p> по цей і по той бік <g/> ?
doc#4 <p> Хто ж за мене багатший </p><p> по цей і по той бік <g/> ?
doc#6 Його знайомі оповідають <g/> , що він малював часто по 17 годин на день <g/> . </p>