Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Не було нічого простішого <g/> , як приїхати до Харкова — чотирнадцять годин поїздом <g/> , одна ніч <g/> .
doc#56 Адреса в них <g/> , правда <g/> , одна <g/> : та <g/> , що в Шевченковому Посланії <g/> , — до юродивих дітей України <g/> , що оглухли <g/> , не чують <g/> , кайданами міняються <g/> , правдою торгують <g/> . </p>
doc#53 Правдоподібно <g/> , одна з численних у виданні друкарських помилок замість етимологічного написання божський ( <g/> пор <g/> .
doc#94 Пригадую <g/> , одна знайома дама оповідала <g/> , що одного разу вона вийшла з дому <g/> , забувши пофарбувати губи <g/> .
doc#65 Ось <g/> , приміром <g/> , одна із справді цінних позицій Інституту — книжка Віталія Скляренка “ <g/> Історія акцентуації іменників ä-основ української мови <g/> ” <g/> , що містить чимало нового й цікавого матеріялу й виявляє вищу від пересічної на Україні обізнаність на літературі предмету <g/> , теж видання 1969 року <g/> .
doc#58 <p> Як-не-як <g/> , попри всі самою авторкою створені перешкоди <g/> , попри непевність <g/> , чи їй самій була ясна остання проблема її твору <g/> , вона все таки винесла цю проблему <g/> , одна з перших у нашій літературі <g/> , і цього вистачає <g/> , щоб її « <g/> Домаху <g/> » шанувати <g/> . </p>
doc#102 Свідомо наводжу цей докладний список публікацій ( <g/> дві з яких — рецензії <g/> , одна — посмертна згадка <g/> , решта — мовознавчого нахилу <g/> ) <g/> , бо <g/> , власне <g/> , вони й стали причиною обвинувачень вченого у коляборації <g/> . </p>
doc#31 Знову <g/> , хоч мимохідь <g/> , виринає тема мистецтва як « <g/> засобу пізнання <g/> » в протилежність поглядові на мистецтво як « <g/> засіб будування <g/> » ( <g/> с. 26 <g/> ) <g/> , тема <g/> , що вибухає в випадах проти утилітарного мистецтва ( <g/> « <g/> Вузькоутилітарний сахарин ми виробляти не будемо <g/> » <g/> ) і в обороні знов і знов Миколи Зерова ( <g/> уже в передмові <g/> , також у памфлеті проти Поліщука <g/> ) і цього разу також Павла Тичини <g/> , — до речі <g/> , одна з першорядних характеристик його творчости <g/> . </p>
doc#81 Я не знайшов для неї спільної мови <g/> , і вона мені не розкрилася <g/> , одна з небагатьох моїх педагогічних поразок <g/> .
doc#81 <p> І останній образок з піднімецького Харкова <g/> , моя розмова з німецьким салдатом <g/> , одна з дуже нечисленних <g/> .
doc#92 . </p><p> Серед тих курсів російської мови <g/> , що я вів для вищих рівнів студентів <g/> , одна група була найвища <g/> . Вона була зовсім маленька — всього чотири особи <g/> . Для кінцевого
doc#72 Уяву про те <g/> , як виглядала справа <g/> , можна скласти на підставі огляду середніх шкіл ( <g/> приблизно 1924 р. <g/> ) <g/> , що його робить Gerovskij ( <g/> 1934 <g/> , 512 <g/> ) <g/> : з чотирьох гімназій у двох навчання провадили українською мовою <g/> , в жодній — російською <g/> , а в одній — мішано <g/> ; з трьох учительських семінарій дві були українські <g/> , одна російська — усе це бодай офіційно <g/> ; на ділі і українська й російська викладова мова ( <g/> залежно від освіти й здібностей учителя <g/> ) мала більш чи менш сильну домішку місцевих говірок <g/> , а то й церковнослов'янської мови <g/> .
doc#65 Одна стаття була про Гребінчин альманах “ <g/> Ластівка <g/> ” <g/> , одна про Шевченка <g/> .
doc#81 Дві Оксани в різних обставинах мали урятувати моє життя <g/> : одна з міської управи <g/> , друга з « <g/> Просвіти <g/> » <g/> .
doc#31 Більше навіть <g/> : одна з істотних відмінностей між памфлетами Хвильового й Донцова та <g/> , що в кожному своєму памфлеті Хвильовий шукає істини <g/> , а Донцов установив її для себе раз назавжди і тільки прикладає її в кожному окремому випадку <g/> .
doc#84 ) позі <g/> , бо на нашому острові нема електрики і взагалі жадних досягнень цивілізації функційної доби <g/> , за винятком уже згаданих американського походження складаних ліжок і стандартних жовтозелених ватяних ковдр на них <g/> : одна за матрац <g/> , одна за подушку <g/> , одна сама за себе <g/> .
doc#81 Лишилися мені від нього дві малі фотокартки <g/> : одна ще дитяча <g/> , в першій у його житті шубці й хутряній капелюсі <g/> , на якій картці Оля написала « <g/> Бабочці і Люлі <g/> » — так він вимовляв-звертався до моєї матері і мене <g/> ; друга — вже в військовій уніформі і з сумним виглядом широких карих очей <g/> , трохи воронячо-наївних <g/> .
doc#62 У Теліги читаємо <g/> : одна до одній <g/> , догляд твоїй мами ( <g/> с. 625 <g/> , 626 - до одної <g/> , твоєї <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 У нашому п'ятикімнатному плюс власне наша кімната « <g/> для прислуги <g/> » тепер стояло порожнем три кімнати — одну покинули Бімбати <g/> , єврейська родина <g/> , він фармацевт <g/> , вона зубний лікар <g/> , третя — його сестра <g/> ; одна Зіна <g/> , друга Ліна <g/> , родом з Білоруси <g/> , усі ледве грамотні <g/> , і я <g/> , й не знавши їх <g/> , співчував пацієнтам Зіни Мойсеївни <g/> ; а другі дві кімнати лишилися після виїзду родини енкаведиста <g/> , чиє прізвище я забув <g/> , теж євреї <g/> .
doc#89 Встановивши <g/> , що дія оповідання відбувається в Пфальці <g/> , критик вимагає від письменника <g/> , щоб той подав докладний опис Пфальцу <g/> , бо це <g/> , мовляв <g/> , « <g/> одна з найцікавіших країн Німеччини <g/> » <g/> .