Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 Нема місця іншим почуттям <g/> , над усіма панує одне — мста <g/> , око за око <g/> , один з двох мусить упасти <g/> , і єдина насолода - побачити <g/> , як жах перекосить обличчя ворога <g/> .
doc#2 « <g/> Лише в один кінець сліди <g/> » <g/> , — тут увесь образ загибелі <g/> .
doc#2 <p> Часом « <g/> я <g/> » боязко з'являється в вірші <g/> , але дикція лишається такою ж мужньою й загальною <g/> , бо крик почуттів знову ж заступлений описом поведінки <g/> , а сам опис перенесений у майбутній час <g/> , — тонкий засіб <g/> , що зразу робить образ узагальненим <g/> , водночас не позбавляючи його глибокої індивідуальности <g/> : </p><p> За рядом днів сумних задніє </p><p> один страшний і невідкличний <g/> . </p>
doc#3 Спрощуючи справу та ігноруючи деталі <g/> , скажемо <g/> , що в тому <g/> , що мало стати українським числівником <g/> , співіснували і змагалися між собою два морфолого-синтаксичні зразки — один прикметникового типу ( <g/> з модифікаціями <g/> ) <g/> , а другий іменникового ( <g/> теж з модифікаціями <g/> ) <g/> .
doc#3 Але в загальній системі числівникової синтакси не слід спускати з ока <g/> , що він завдає ще одного вдару по « <g/> прикметниковим конструкціям <g/> » ( <g/> типу два речення <g/> ) і заступає їх « <g/> іменниковим <g/> » типом <g/> , точніше кажучи <g/> , мішаним іменниково-прикметниковим <g/> , роблячи тим самим ще один крок до специфічно-числівникової мішаної парадигми як прикмети саме даної частини мови і відмежовуючи цю частину мови від інших частин мови <g/> , які такої мішаности не мають <g/> . </p>
doc#4 Це ще один засіб ( <g/> засіб <g/> !
doc#4 Вдячні боги дали старим свої дари <g/> , що серед них найважливіші були довголіття і одночасна смерть <g/> , щоб один не мусів пережити одного <g/> .
doc#4 Але не можу обминути комплексу чорного янгола — янгола смерти <g/> , бо це один з центральних комплексів <g/> , поруч ґетеансько-рількеанського з його Філемоно-Бавкідиним відгалуженням і поруч комплексу Іова <g/> , третій з провідних і визначальних <g/> . </p>
doc#4 Назовні їхня суперечність — ще один вияв « <g/> щоденниковости <g/> » поезії Наталі Лівицької-Холодної <g/> .
doc#4 У музиці один аспект репрезентований <g/> , скажімо <g/> , Ріхардом Штравсом <g/> , другий — розпачем Густава Малера <g/> , готовим щохвилини перейти в гістерію безпорадности й розгублености <g/> .
doc#4 <p> Щоб не кінчати розділ запитаннями <g/> , додам <g/> , що видива смерти як замирювана чудово вкладаються в те <g/> , що тут названо ґетеансько-рількеанським комплексом Наталі Лівицької-Холодної <g/> , а чорний лицар — тільки один з аспектів комплексу Іова <g/> .
doc#4 І нагадаю <g/> , що ці два основні комплекси співіснують <g/> , і один з них не знищує другого <g/> . </p>
doc#4 Якщо мав рацію Шопенгауер <g/> , казавши <g/> : « <g/> Межі того <g/> , що може дати один одному <g/> , - дуже вузькі <g/> .
doc#6 А те <g/> , що є <g/> , не один музей воліє тримати в депозиті <g/> , не включаючи їх до виставлених перманентно на загальні оглядини <g/> . </p>
doc#6 В цьому один з головних секретів популярности Куриликових серій з життя різних національних груп у Канаді — поляків <g/> , євреїв <g/> , українців <g/> , ірландців <g/> , інуїтів <g/> …
doc#6 Він писав <g/> : “ <g/> Для мене нема сумніву <g/> , що й дотепер Бройгель — один з найбільших малярів в історії <g/> .
doc#6 <p> Такого типу “ <g/> килими <g/> ” <g/> , з візерунками малих різнокольорових людей <g/> , тільки не такі багаті на епізоди <g/> , знайдемо і в Курилика <g/> , приміром <g/> , у його “ <g/> Сон мера Кромбі <g/> ” <g/> , у “ <g/> Після снігопаду на авеню Балзам <g/> ” у торонтському циклі або в “ <g/> Весіллі в Кашубах <g/> ” у польському циклі <g/> , а на цій виставці — “ <g/> Споглянь людину без Бога <g/> ” ( <g/> ч. 19 <g/> ) <g/> , хоч тут епізоди почасти відмежовані один від одного контуром ніби окремої рамки <g/> , так що картина сприймається подеколи як конґльомсрат відносно самостійних менших картин <g/> , об'єднаних тільки загальною ідеєю <g/> .
doc#6 Він так дбав за максимальну точність цього образу <g/> , що відтворив його <g/> , за його власним свідченням <g/> , на основі аж дванадцятьох зроблених ним фотографій <g/> , щоб ні один деталь не був невідповідним <g/> .
doc#6 Це вже перший місток до назви-коментаря <g/> , бо здебільша один з перелічених тематичних компонентів має знаковий характер <g/> .
doc#6 Другий виняток — це портрети <g/> , — два автопортрети ( <g/> репродуковані один на суперобкладинці книжки Морлі <g/> , а другий тут на с. 6 <g/> , а також на обкладинці другого видання “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” <g/> ) <g/> , портрети Ґзовського <g/> , Ковальчика <g/> , Боровського й Чапеського в польській серії <g/> , портрет дружини ( <g/> репродукований у Морлі <g/> , с. 173 <g/> ) <g/> . </p>