Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 Поскільки в рукописі переважають білоруські риси <g/> , але є і послідовно додержані деякі російські риси <g/> , Ганцов висуває думку <g/> , що рукопис був написаний або в Пскові або в Смоленську <g/> , себто на білорусько-російській межі <g/> .
doc#81 Екскурсія на великі виноградники <g/> , і ми зголодніли <g/> .
doc#9 Можна думати <g/> , що вагання в наголосі деяких слів цієї категорії <g/> , яке тепер є в українській літературній мові <g/> , як її вживають на Великій Україні <g/> , посилене ( <g/> але не спричинене <g/> !
doc#84 Скрізь <g/> : на вивісках крамниць <g/> , в оголошеннях газет <g/> , на кожному фабрикаті <g/> .
doc#40 <p> От з цих причин при узуально субстантивізованих прикметниках існує тенденція заступати їх по змозі на виразні іменники <g/> .
doc#81 Та це не діє « <g/> на вищому рівні <g/> » <g/> .
doc#66 Драматизм Лесі Українки базується звичайно на виявленні внутрішніх суперечностей у нібито єдиному або на виявленні єдности в нібито протилежному <g/> .
doc#81 П'ять років пізніше до технікуму приходили вже молоді <g/> , що виросли в нових обставинах <g/> , комсомольцями вони були майже автоматично <g/> , вони були людяні <g/> , на вовків вони ще мали тільки перетворитися <g/> .
doc#81 Хоч на початку окупації в мене було трохи грошей — з моїх зарплат харківських ( <g/> університет <g/> , УКІЖ <g/> ) і ніби київської ( <g/> Інститут мовознавства <g/> ) та з того <g/> , що я вистояв в ощадній касі <g/> , але перед цими цінами вони танули <g/> , як віск на вогні <g/> .
doc#81 За якийсь час поїзд рушив — на Люботин <g/> , на Ворожбу й Бахмач <g/> , у дуже повільну й довгу подорож <g/> .
doc#36 У вступі до « <g/> Неофітів <g/> » ( <g/> 1857 <g/> ) читаємо <g/> : </p><p> Давно вже я сиджу в неволі <g/> , </p><p> Неначе злодій взаперті <g/> , </p><p> На шлях дивлюся <g/> , та на поле <g/> , </p><p> Та на ворону на хресті </p><p> На кладовищі <g/> .
doc#81 Колись тоді в її устах упала згадка про Дмитра Яворницького <g/> , цього вірного на все життя ідеалам запорізького козацтва козакофіла й дніпролюба <g/> .
doc#50 У справжні ляйтмотиви розгорнуться образи хуги-заметілі <g/> , що влітає безборонно в безшибні хати <g/> , образ журавля над колодязем <g/> , цього сторожа старого українського села <g/> , який спершу перестає скрипіти <g/> , « <g/> узнавши <g/> , що і в Господа закони на небі без жаднісінької коми <g/> » ( <g/> 28 <g/> ) <g/> , себто можуть бути перетлумачені злом на всі лади <g/> ; що в години смерти села скажено вихає бадією ( <g/> 264 <g/> ) <g/> ; і нарешті стає шибеницею для селян <g/> , що не схотіли прийняти закон Москви ( <g/> 363 <g/> ) <g/> .
doc#81 Та навіть та модерна система польської репрезентивности <g/> , найкраще помітна на вулицях Леµіонів і Академіцкій ( <g/> як вони тоді звалися <g/> ) <g/> , з її підстриженими деревами <g/> , — навіть це було свіже <g/> , було <g/> , як я тоді сказав би <g/> , « <g/> культурне <g/> » <g/> .
doc#9 ) <g/> ; тямити — пам'ятати ( <g/> « <g/> Не тямлю <g/> , як опинився я на вулиці <g/> » — « <g/> Хвала життю <g/> » <g/> , 262 <g/> ) <g/> ; роздивляти — дивитися й бачити ( <g/> « <g/> Роздивляю наче будинки <g/> » — « <g/> На острові <g/> » <g/> , 278 <g/> ; Жел <g/> .
doc#81 Але на відміну від Юрія Липи й Бориса Ольхівського <g/> , що збивалися на історичні й пророцькі фантазії <g/> , він був далеко більше аналітиком і зберігав завжди свою тверезість <g/> .
doc#72 Характеристично <g/> , що більшість цих слів не поширилася на галицьке койне <g/> . </p>
doc#40 ) <g/> ; « <g/> Здається <g/> , ніби на гори впала оксамитова зелена тканка <g/> , позападала в вузькі долини тисячами <g/> , оборок та жмутів <g/> » ( <g/> Неч <g/> .
doc#1 То були роки <g/> , повні біблійних видінь <g/> , які віщували криваву кару <g/> , помсту <g/> , що мала впасти на грішників та експлуататорів <g/> , роки <g/> , коли « <g/> Злая своєволя / Сама скупається <g/> , сама / В своїй крові <g/> » ( <g/> « <g/> Подражаніє Ієзекіїлю <g/> » <g/> ) <g/> , коли поет кинув в обличчя тим <g/> , хто <g/> , согрішивши <g/> , не розкаявся <g/> : </p><p><g/> …
doc#99 Ми на гудроновій трасі ( <g/> з вибоїнами й ковбанями <g/> ) <g/> , гуркотять вантажівки <g/> , шурхотять передбачені ще Хвильовим ахтанабілі сучасности <g/> , Миргород став не той <g/> , по хатах блимають лямки Ільїча <g/> , а колгоспна Катерина ( <g/> чи це сама Оксана Забужко <g/> ?