Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 <p> 8. У прикметниках можна відзначити панування в літературній мові галицького кінцевого наголосу в словах новий ( <g/> при цілковитому пануванні в східноукраїнських говірках парокситоновости <g/> : новий і блідий <g/> ) <g/> .
doc#9 Є в українській мові Великої України багато явищ фонетично-морфологічного характеру <g/> , які прагнули проникнути в літературну мову і защепитися в ній <g/> , але не сприйнялися <g/> , не защепилися <g/> , хоч їх уживав і дехто з видатних письменників <g/> .
doc#9 Такі є форми інфінітива на -ть <g/> , органічно прийняті тільки в поетичній мові як варіянт <g/> .
doc#9 Зміна політичного стану українських земель і розквіт національного будівництва на Україні означали б <g/> , між іншим <g/> , повернення конструктивних сил <g/> , що мають у своїй мові деякі галицькі елементи <g/> .
doc#9 <p> Вирішальним фактором зміцнення галицьких елементів в українській літературній мові була різка відмінність політичної ситуації в Росії та Австрії <g/> : заборона української мови в роках 1863 і 1876 в самодержавній Росії <g/> , а з другого боку — свобода вживання української мови у конституційній Австрії <g/> .
doc#9 Однодіялектність Котляревського <g/> , Квітки- Основ'яненка <g/> , Шашкевича ( <g/> причому кожний з них використовував рідний діялект <g/> ) <g/> , була усунена в літературній мові та заступлена двохдіялектною побудовою <g/> .
doc#9 Щоправда <g/> , вагання в цих категоріях можна знайти і в самих ( <g/> центрально- <g/> ) полтавських говірках <g/> , де вони завдячені впливові північноукраїнських говірок <g/> , але кількість варіянтів у мові Котляревського тяжко пояснити самим посиланням на варіянтність полтавських говірок <g/> . </p>
doc#9 Увагу на північноукраїнські елементи в мові Шевченка звернено вже давно <g/> , поскільки йдеться про фонетику й морфологію <g/> .
doc#9 Цілком природно <g/> , що до певної міри Шевченко в манерах і в мові пристосовувався до цього свого нового оточення <g/> . </p>
doc#9 чернігівські елементи в мові активно підсичував Куліш <g/> , вплив якого був тим більший <g/> , що він був не тільки сам письменник <g/> , а і редактор <g/> , і організатор літератури <g/> , до того ж винятково темпераментний і рухливий <g/> .
doc#10 поліські “ <g/> дифтонги <g/> ” не є справжні дифтонги <g/> , бо це є суцільні й неподільні фонеми <g/> , які в своїй артикуляції поступово пересковзають від початкового звука до кінцевого <g/> , бувши довгістю й сприйманням нормальними голосними <g/> ; вага цих полюсів такого звука може мінятися в мові навіть тієї самої особи <g/> , але завжди це звуки одного ряду <g/> .
doc#10 Так Ганцов уважає <g/> , що в українській мові рефлексом *dj було дж <g/> , в противагу російському ж ( <g/> ходжу — 6 <g/> , 262 <g/> ) <g/> ; він відкидає припущення про те <g/> , що в українській мові будь-коли приголосні м'якшилися перед е ( <g/> 6 <g/> , 263 <g/> ) і відповідно до цього приймає перехід е в о тільки в закритих складах ( <g/> 6 <g/> , 263 <g/> ; 7 <g/> , 188 <g/> ) <g/> ; хоч <g/> , розглядаючи пи тання про форми з о типу льон <g/> , сльози <g/> , сьомий <g/> , Ганцов кидає не цілком ясну фразу <g/> , що “ <g/> тут о могло постати з е через те <g/> , що приголосні перед е з тієї
doc#10 Він виводить звуковий розвиток мови з позафонематичних чинників <g/> : “ <g/> Хитання та варіації в вимові однієї фонеми поясняють ті звукові зміни <g/> , що поволі постають в нашій мові <g/> ” <g/> , пише він ( <g/> 4 <g/> , 131 <g/> ) <g/> .
doc#10 Можливо <g/> , що першим <g/> , хто звернув її інтерес до української культури і українського визвольного руху був саме Євген Тимченко <g/> , визначний український мовознавець і може найтиповіший представник “ <g/> народницької <g/> ” течії в українській лінгвістиці <g/> , що від 1913 р. викладав на Високих Жіночих курсах у Варшаві <g/> , а від 1915 р. став приват-доцентом Варшавського університету4 <g/> ) і саме тоді почав працю над своєю серією монографій про синтаксичні функції відмінків в українській мові <g/> , — перша з них <g/> , про родовий відмінок <g/> , вийшла таки в Варшаві 1913 року <g/> .
doc#10 157. </p><p> 4. Паралельні форми в українській мові <g/> , їх значення для стилю <g/> .
doc#10 Вона приходить до висновку <g/> , що зміна 'а > 'е ( <g/> 'и <g/> ) в позакарпатських західньоукраїнських говірках охоплює як правило ті слова <g/> , де польська мова має ȩ <g/> , а систематичніше здійснена ця зміна в південній частині гуцульського діялекту <g/> , де вона охоплює всі 'а. Щоб пояснити цей розподіл фактів <g/> , Курило вдається до історії польського колонізаційного руху на Західну Україну і висуває тезу про те <g/> , що перехід ‘а в ‘е в українській мові постав під впливом польської мови там <g/> , де польська мова має ȩ <g/> , а там <g/> , де стосунки з польською мовою не були такі безпосередні <g/> , поширено зміну на всяке 'а ( <g/> 20 <g/> , 104 <g/> ) <g/> .
doc#10 Не можна не відзначити <g/> , що вага внутрішніх закономірностей мовного розвитку тут применшена і щодо причин мовних змін <g/> , і особливо щодо їх напряму <g/> , який чей же завжди визначається взаємодією нового фактора з наявними в мові тенденціями <g/> .
doc#12 : без кінця <g/> , без краю <g/> , без ладу <g/> , без ліку <g/> , без пуття <g/> , без сумніву <g/> , в давнину <g/> , до відома <g/> , до вподоби <g/> , до краю <g/> , до лиця <g/> , до ноги <g/> , до побачення <g/> , до речі <g/> , до східсонця <g/> , з-за кордону <g/> , над силу <g/> , на зорі <g/> , на часі <g/> , під час <g/> , тим часом <g/> , як слід і т. д. </p><p> В сумнівних випадках треба використовувати словник <g/> , бо процес творення прислівників у сучасній мові плинний і тому встановити чіткі правила написання їх укупі чи нарізно не можна <g/> . </p>
doc#12 <p> Шоб показати йотовану вимову голосних я <g/> , ю <g/> , є <g/> , ї після приголосної <g/> , відповідно до вимови даного слова в чужій мові <g/> , пишемо перед літерами я <g/> , ю <g/> , є <g/> , ї після д <g/> , т <g/> , з <g/> , с <g/> , ц <g/> , л <g/> , н — знак м'якшення <g/> , а після інших приголосних — апостроф <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> Не відміняються в українській мові чужі загальні і власні назви <g/> , що закінчуються на </p><p> а <g/> ) -е <g/> , напр <g/> .