Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#12 <p> 5. Треба відрізняти дієприкметники <g/> , в яких ніколи не подвоюється н <g/> , від віддієслівних прикметників <g/> , що означають можливість чи неможливість дії і що завжди мають у наростках -енн ( <g/> ий <g/> ) <g/> , -анн ( <g/> ий <g/> ) подвоєне н <g/> , напр <g/> .
doc#12 Такі прикметники мають завжди наголос на наростку <g/> . </p>
doc#14 На увазі <g/> , мабуть <g/> , мають апокаліптичні ноти збірки <g/> , рясні в ній <g/> , а здійснення їх убачають у подіях воєнних років <g/> .
doc#14 Можемо йти далі — світи не мають краю <g/> .
doc#15 " <g/> , Кудрявський продовжує <g/> : </p><p> Мені здається <g/> , що такі речення без дієслівного присудка мають однакове право на існування <g/> , як і речення безособові <g/> .
doc#15 <p> Зупинимося ще на поглядах видатніших польських синтаксистів останніх десятиліть <g/> , поскільки вони <g/> , йдучи в тому ж річищі <g/> , все таки мають деякі особливості <g/> .
doc#15 У загальній категорії іменних речень спіткаємо не тільки іменникові <g/> , а і прикметникові й прислівникові аж до таких <g/> , що в сучасній мові мають виразно двоелементний характер <g/> .
doc#15 Міркування ці в Pica побічні і <g/> , очевидно <g/> , не мають мети вичерпно показати генезу називних речень <g/> .
doc#15 <p> ( <g/> І. Ле <g/> ) </p><p> І тут ми доходимо ще до одного дуже важливого висновку і спостереження <g/> : зв'язуватися з іншими реченнями <g/> , що мають особове дієслово <g/> , можуть називні речення в тому значенні цього слова <g/> , яке відповідає термінові Пєшковського " <g/> номінативні екзистенціяльні речення <g/> " - в такому значенні в цій роботі і вживаю термін " <g/> називне речення <g/> " <g/> .
doc#16 <p> Ці люди <g/> , поглинені до самозабуття однією ідеєю <g/> , нетерпимі до всякого прояву інакодумства <g/> , покликані своїм духом нищити все <g/> , що не йде з ними чи за ними <g/> , люди <g/> , що їх Донцов називає апостолами <g/> , а ми б воліли назвати інквізиторами ( <g/> бо даремно Донцов присягається християнством — його релігія нічого спільного з людяністю християнства не має <g/> , це хіба що давньожидівська релігія <g/> , а ще певніше — релігія антихриста <g/> , бога прокляття <g/> , жорстокости і антилюдяности <g/> ) <g/> , — ці люди <g/> , природна річ <g/> , нічого спільного з народом не мають <g/> .
doc#19 Вони не спроможні до праці чи творчости <g/> , не мають жадних моральних підвалин <g/> .
doc#21 При моїх з ним зустрічах в Америці незмінною темою його було <g/> , як оце його запросили чи мають запросити туди чи сюди — до якоїсь там ґалерії <g/> , на якусь там виставку <g/> , до якогось там видавництва <g/> , як власники ґалерій чи куратори музеїв утворили кліки і не пускають до кліки не належних до неї <g/> …
doc#22 Навіть птахи <g/> , — але краще зацитувати <g/> : </p><p> Тут птиці без пісні <g/> , не птиці <g/> , </p><p> Хоч мають гніздо і сім'ю <g/> , </p><p> А в нас — солов'ї до зірниці </p><p> Співають всю ніч у маю <g/> . </p>
doc#25 Та ці зміни не мають великого значення <g/> , коли згадаємо <g/> , що про мову сіверян <g/> , уличів і ти- верців ми не можемо сказати нічого певного <g/> , бо з їхніх теренів не дійшло жадної писаної пам'ятки дотатарського часу <g/> .
doc#25 Є в них і окремі фактичні помилки <g/> , але вони мають менше значення <g/> , ніж методологічна недосконалість <g/> . </p>
doc#25 <p> v Тут знов проявилося блискуче мовне чуття Михальчука <g/> : новітні дуже точні спостереження вимови північноукраїнських поліфтонгів типу уо зроблені Курило в її книзі <g/> : “ <g/> Спроба пояснити процес зміни о <g/> , е в нових закритих складах у південній групі українських діялектів <g/> ” Київ 1928 <g/> , показали <g/> , що ці поліфтонги мають на собі спадний наголос <g/> .
doc#30 Адже вони мають теж мій тритомник <g/> , за леґендою цілком вискладаний <g/> .
doc#31 Але образи мають свою мову <g/> , і вже тоді <g/> , в першій книжці памфлетів Хвильового <g/> , фактично ця дилема ішла глибше <g/> : примітивне пропаґандивне і політизоване « <g/> мистецтво <g/> » чи мистецтво глибокої думки і складної образности <g/> ? </p>
doc#34 <p> Т. Шевченко </p><p> Книги мають свою долю <g/> , і література теж <g/> .
doc#36 <p> Характеристично <g/> , що українізми Ґе мають емоційне забарвлення <g/> , деколи — мають риси інтимности <g/> .