Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#12 <p> 6. Складні слова можуть не мати сполучного звука <g/> , напр <g/> .
doc#12 : „Венера <g/> , як правдива мати <g/> , для сина рада все оддати“ ( <g/> Котляревський <g/> ) <g/> ; „Франко як письменник і діяч—неспокійний <g/> , поривчастий“ ( <g/> Петлюра <g/> ) <g/> . </p>
doc#15 , то можемо зовсім не мати на увазі певного визначеного судження <g/> , а тільки неясну думку про загрозу небезпеки в зв'язку з уявленням дитини в даних обставинах та ін <g/> .
doc#15 <p> II </p><p> Отже <g/> , як бачимо <g/> , мови про називні речення нема <g/> , а якщо в прикладах фігурують називні відмінки іменника <g/> , то цьому дослідник не надає ніякого значення <g/> , додаючи тут же <g/> , що " <g/> перший-ліпший вигук <g/> , супроводжуваний відповідними жестами <g/> , міг би мати те саме значення <g/> " <g/> .
doc#15 Для нас у цьому підході важливо встановити те <g/> , що в книзі Ґебауера - Ертля показано <g/> , що називні речення в широкому розумінні слова можуть мати не тільки констатаційно-описове <g/> , а і всі ті інші спрямовання <g/> , що властиві реченню взагалі <g/> . </p>
doc#15 <p> 0. Єсперсен пише з приводу синтаксичних конструкцій певного типу <g/> , в тому й називних речень <g/> : </p><p> Проте <g/> , важливо зауважити <g/> , що всі ці явища зустрічаються тільки в писаній мові [ <g/> in writing only <g/> ] і <g/> , отже <g/> , стоять осторонь власне мови <g/> ; розмовна мова може мати багато скорочень [ <g/> may indulge in many suppressions <g/> ] <g/> , але наслідок буває завжди відмінний від проілюстрованого в цьому параграфі ° <g/> . </p>
doc#15 Такі сполуки можуть мати гіпотактичний характер <g/> : </p><p> Отак в полях <g/> , де дике жито </p><p> І сонце <g/> , й вікова блакить <g/> , </p><p> Орел <g/> , предвісник грізних битов <g/> , </p><p> За долинами прошумить <g/> . </p>
doc#15 Це спростовується <g/> , подруге <g/> , теоретично тим <g/> , що називні відмінки вивісок і заголовків неминучі у всякій мові <g/> , що має категорію імени і категорію називного відмінка в силу тієї простої обставини <g/> , що слово не може не мати називної функції <g/> , що функція ця може застосовуватися до поодинокого предмета і що форма називного відмінка імени чіткіше від будь-яких інших форм слова виражає цю номінативну функцію <g/> .
doc#16 Те саме з Шевченком <g/> , який мріяв про суспільство рівних людей <g/> , про суспільство-родину <g/> , де « <g/> врага не буде супостата <g/> , а буде син і буде мати <g/> , і будуть люди на землі <g/> » <g/> , — а Донцов робить з нього ненависника і мальтретанта « <g/> гречкосіїв <g/> » <g/> , з яких Донцов хоче зробити об'єкт зневаги й глуму <g/> .
doc#16 Чому вони самі не повинні мати доступу до цих творів <g/> , щоб самі могли скласти собі думку про того ж Пруста <g/> , про Достоєвського <g/> , про всіх проскрибованих письменників <g/> ?
doc#16 І як не згадати тут того ж Достоєвського <g/> , — у якого Донцов взагалі так багато навчився <g/> , — що писав з приводу подібних настанов <g/> : « <g/> Якщо у вас гільйотина на першому пляні і з таким захопленням <g/> , то це тільки тому <g/> , що рубати голови — найлегше з усього <g/> , а мати ідею — найтяжче <g/> » <g/> .
doc#16 Воно відривало її від народу <g/> , воно перетворювало її на фанатичну секту засліплених мучеників і інквізиторів <g/> , які не хотіли мати нічого спільного з дійсністю і які через це не раз витрачали свої сили на завдання другорядні <g/> , побічні або навіть для української справи шкідливі і убивчі <g/> .
doc#16 Донцовщина може мати якусь принадність для тих <g/> , хто не жив під большевизмом <g/> .
doc#17 У багатстві своїх відмін він дав нам <g/> , з одного боку <g/> , типові в побуті « <g/> полтавські <g/> » <g/> , « <g/> дядьківські <g/> » інтонації тощо <g/> , з другого боку <g/> , мистецьки трансформований <g/> , він породив мистецькі скарби народніх дум і голосінь <g/> , він позначився виразно на поетичній інтонації віршів Павла Тичини ( <g/> « <g/> Чистила мати картоплю <g/> » <g/> ) <g/> , Тодося Осьмачки <g/> , Василя Барки <g/> . </p>
doc#18 Вона пестить <g/> , як мати <g/> , і <g/> , як мати <g/> , вона хотіла б <g/> , щоб її син лишився навіки в хаті свого дитинства <g/> .
doc#18 Вона пестить <g/> , як мати <g/> , і <g/> , як мати <g/> , вона хотіла б <g/> , щоб її син лишився навіки в хаті свого дитинства <g/> .
doc#18 Явно <g/> , Франко хотів спершу мати цілковиту паралелю між трьома спокусами Азазеля й трьома промовами Авірона-Датана <g/> .
doc#18 Спростовання в тому <g/> , що рух до поставленої мети дає зміст життю <g/> , приносить стільки щастя <g/> , скільки людина може мати <g/> , і творить ті духові цінності <g/> , в яких є сенс людського існування і які відкривають людині шлях до Єгови <g/> . </p>
doc#18 » ( <g/> І <g/> ) </p><p> Четвертий рядок повинен мати наголоси на третьому і шостому складах <g/> : щЕ <g/> , дОки <g/> .
doc#19 Треба також мати на увазі <g/> , що назви ці — Шевченкова школа <g/> , Кулішева школа — умовні <g/> , що справжні заповіти Шевченкові продовжували <g/> …