Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 48—72. </p><p> 17. Спроба пояснити процес зміни е <g/> , о в нових закритих складах у південній групі українських діалектів <g/> .
doc#10 І самий склад її списка можна й треба критикувати <g/> , зокрема ледве чи є підстави розглядати як окремі фонеми наголошені й ненаголошені голосні а <g/> , о <g/> , у <g/> , и <g/> , і ( <g/> щодо нена- голошених и <g/> , е погляди Курило критикував уже Сімович18 <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> Походженню дисимілятивного акання ( <g/> себто такого типу акання <g/> , де в складі перед наголосом вимовляється а замість а <g/> , о <g/> , е <g/> , ѣ <g/> , якщо в наступному наголошеному складі не а <g/> , але інші звуки <g/> , здебільша типу і/ы <g/> , якщо там а <g/> , напр <g/> .
doc#10 У центрі стоять праці <g/> , що насвітлюють центральне питання української історичної фонетики — перехід о <g/> , е в і в нових закритих складах <g/> .
doc#10 <p> У питанні про розвиток і з о <g/> , е в нових закритих складах одначе Курило мала змогу повністю викласти свої погляди <g/> .
doc#10 До Курило загально панував з малими винятками погляд <g/> , що і в українських словах типу двір <g/> , піч розвинулося з старих о <g/> , е <g/> , коли ті спершу подовжилися під впливом занепаду того слабого голосного ъ <g/> , ь <g/> , що був спершу після них і творив наступний склад ( <g/> дворъ >двор <g/> , печь > печ <g/> ) <g/> , а потім перетворилися на дифтонги <g/> , що й собі далі розвинулися в більшості українських говірок в і. При цьому погляді <g/> , що йде від Міклошіча й Потебні <g/> , північноукраїнські дифтонги розглядано як проміжну стадію <g/> , що затрималася досі на півночі <g/> , але колись характеризувала всю українську територію <g/> .
doc#10 Курило припускає <g/> , що засада вокальної асиміляції діяла в цій групі говірок ще тоді <g/> , коли слабі ъ <g/> , ь існували <g/> , і відповідно перед ними вже тоді мало відбуватися звуження о <g/> , е ( <g/> 17 <g/> , 71 <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> Курило обґрунтовує цю теорію ще низкою деталів <g/> , а також обговорює різні інші рефлекси старих о <g/> , е в окремих карпатських говірках <g/> , — але тут нема потреби входити в розгляд цих питань <g/> .
doc#10 Це мало б підірвати всю теорію Курило про те <g/> , що розвиток о <g/> , е в новозакритих складах на півночі України відбувався відмінно від цього розвитку на півдні Україні <g/> .
doc#10 <p> Таким чином <g/> , Курило оборонила свою ( <g/> й Ганцова <g/> ) думку про принципово відмінний характер розвитку о <g/> , е <g/> , в нових закритих складах у північних і в південних українських говірках <g/> , а тим самим і тезу про первісно-відмінний характер їх акцентологічної системи <g/> , тим самим — про їх первісну відрубність і пізніше злиття <g/> .
doc#10 Довели Ганцов і Курило також з певністю <g/> , як розвивалися о та е в нових закритих складах у північноукраїнських діалектах <g/> .
doc#10 Зокрема <g/> , цей факт кидає дещо нового світла й на розвиток о <g/> , е в закритих складах <g/> , бо саме від цієї межі починається на захід спад різниці в силі вимови наголошених і ненаголошених складів <g/> . </p>
doc#10 Стаття ця присвячена західньоукраїнському переходові а в е ( <g/> и <g/> ) по м'яких приголосних ( <g/> час > чєс <g/> ) <g/> .
doc#10 Судячи з ( <g/> 21 <g/> , 381 <g/> ) вона готувала працю про український перехід е в о ( <g/> женити — жона <g/> ) <g/> , — тут кинено принагідно чимало цікавого матеріалу до цієї проблеми <g/> .
doc#12 <p> Українська абетка складається з 33 літер <g/> , що йдуть у такому порядку <g/> : Аа ( <g/> а <g/> ) <g/> , Бб ( <g/> бе <g/> ) <g/> , Вв ( <g/> ве <g/> ) <g/> , Гг ( <g/> ге <g/> ) <g/> , Ґґ ( <g/> ґе <g/> ) <g/> , Дд ( <g/> де <g/> ) <g/> , Ее ( <g/> е <g/> ) <g/> , Єє ( <g/> йе <g/> ) <g/> , Жж ( <g/> же <g/> ) <g/> , Зз ( <g/> зе <g/> ) <g/> , Ии ( <g/> и <g/> ) <g/> , Іі ( <g/> і <g/> ) <g/> , Її ( <g/> йі <g/> ) <g/> , Йй ( <g/> йот <g/> ) <g/> , Кк ( <g/> ка <g/> ) <g/> , Лл ( <g/> ель <g/> ) <g/> , Мм ( <g/> ем <g/> ) <g/> , Нн ( <g/> єн <g/> ) <g/> , Оо ( <g/> о <g/> ) <g/> , Пп ( <g/> пе <g/> ) <g/> , Рр ( <g/> ер <g/> ) <g/> , Сс ( <g/> ес <g/> ) <g/> , Тт ( <g/> те <g/> ) <g/> , Уу ( <g/> у <g/> ) <g/> , Фф ( <g/> еф <g/> ) <g/> , Хх ( <g/> ха <g/> ) <g/> , Цц ( <g/> це
doc#12 Літери е <g/> , ю <g/> , я на початку слова <g/> , а також у середині слова після голосної і після апострофа означають два звуки <g/> : йе <g/> , йу <g/> , йа <g/> , напр <g/> .
doc#12 В середині слова після приголосної ці літери означають відповідно е <g/> , у <g/> , а з пом'якшенням попереднього приголосного <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 2. Коли при зміні слова звук може випадати <g/> , пишеться е <g/> , апр <g/> .
doc#12 <p> 3. Коли при зміні слова звук чергується з і <g/> , пишеться е <g/> , напр <g/> , <g/> : тече ( <g/> бо <g/> : тік <g/> ) <g/> , несла ( <g/> бо <g/> : ніс <g/> ) <g/> . </p>
doc#12 <p> 5. Літеру е пишемо <g/> : </p><p> а <g/> ) в повноголосній групі ере <g/> , а також у групі еле <g/> , апр <g/> .