Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 М. Драгоманів <g/> , який у даному випадку наближався до них <g/> , писав про М. Старицького <g/> : « <g/> Він мені справив болість на три дні своїм самовольно й безграмотно кованим язиком <g/> : Господи <g/> !
doc#9 В. Сімович згадує про Лесю Українку <g/> : « <g/> Тут ( <g/> щодо літературної мови <g/> ) Леся Українка виявляла великий лібералізм <g/> , а проте вважала <g/> , що М. Грушевський аж надто вже свою мову погаличанив <g/> »1. Як і в Олени Пчілки <g/> , « <g/> західна <g/> » орієнтація в мові в'язалася в Лесі Українки з прийняттям так званих « <g/> польонізмів <g/> » <g/> , — себто в даному випадку слів <g/> , спільних з польською мовою <g/> , але здавна й широко вживаних українським народом <g/> .
doc#9 Тут уже в жадному випадку не можна говорити ні про традиції старовеликоукраїнської літературної мови <g/> , ні про данину М. Коцюбинського рідній подільській говірці <g/> .
doc#9 <p> Ось ще кілька прикладів такої мимовільної вульгаризації в мові <g/> , позасвідомого і недоречного відгомону « <g/> котляревщини <g/> » або <g/> , в кращому випадку <g/> , невиправданої примітивізації « <g/> під селянське <g/> » <g/> : « <g/> В здоровому високому залі серед здорових дзеркал <g/> » ( <g/> С. 162 <g/> ) <g/> ; « <g/> Шуміла верба й перебаранчала їй читати <g/> » ( <g/> С. 200 <g/> ) <g/> ; « <g/> Дорога пошилась у гущавину <g/> » ( <g/> С. 229 <g/> ) <g/> ; « <g/> Почав неначе стогнати <g/> , втиривши очі в стелю <g/> » ( <g/> С. 306 <g/> ) <g/> ; « <g/> Вона бурхнула й собі рому в свій стакан <g/> » ( <g/> С. 354 <g/> ) <g/> .
doc#9 Але коли приймається <g/> , що літературна мова в усьому тому <g/> , що робить її системою <g/> , збігається з системою говірки <g/> , то це — принаймні у випадку української мови <g/> , ані трохи не відповідає дійсності <g/> .
doc#10 В усякому випадку цікаво <g/> , що активна творча наукова діяльність Ганцова концентрується в три—п'ять років <g/> .
doc#10 Скільки на процесі залюбки підкреслювано “ <g/> непролетарське <g/> ” походження підсудних <g/> , то брак згадки про це в випадку Ганцова можна вважати за вказівку <g/> , що його батько не був ані священиком <g/> , ані дідичем <g/> , ані хоч трохи вищим урядовцем <g/> .
doc#10 <p> Як і в випадку Ганцова <g/> , через переслідування української науки й культури ці задуми не змогли здійснитися <g/> .
doc#10 В усякому випадку нове й цінне в ( <g/> 23 <g/> ) було вже виразне намагання виплутатися з хащів психологічного розуміння фонеми й зрозуміти її місце в системі мови <g/> .
doc#11 Те <g/> , що в Кундери є вдалою чи невдалою <g/> , потрібною чи зайвою - філософією сексу <g/> , у випадку Андруховича більше скидається на еротичні мрії молодика <g/> .
doc#14 У випадку Маланюка критикові не йдеться ні про повчання автора чи читачів <g/> , ні про коментування <g/> , ні тим більше про функцію акушерки <g/> .
doc#15 У всякому випадку і в розмовній мові <g/> , і в літературі речення без присудка зустрічаються дуже часто <g/> .
doc#15 <p> Цим він остаточно закриває собі шлях до встановлення називних речень <g/> , як особливої категорії <g/> , не кажучи вже про ігнорування в даному випадку інтонаційної сторони мови <g/> , тим більш дивне тут <g/> , що взагалі Блюмель приділяє інтонації в своїй книзі велику ролю і увагу <g/> . </p>
doc#15 <p> Ставок <g/> , гребелька і вітряк </p><p> З-за гаю крилами махає </p><p> ( <g/> « <g/> Ми в купочці колись росли <g/> » <g/> ) </p><p> В усіх цих прикладах помітно <g/> , як ряд членів простого речення переростає в складне речення <g/> , в даному випадку складносурядне <g/> , і як називні речення оформлюються як речення саме на місці зламу простого речення <g/> , і переходу його в складне <g/> .
doc#15 <p> Таким чином <g/> , діялектика мовного розвитку виявилася в даному випадку в тому <g/> , що субстантивна конструкція переродилася в свою повну протилежність <g/> , в конструкцію безособову <g/> , в конструкцію без- субстантивну ( <g/> беручи тут поняття субстантивности як поняття іменника в називному відмінку <g/> ) <g/> , в конструкцію <g/> , при якій називний відмінок імени категорично виключений <g/> , абсолютно неможливий <g/> . </p>
doc#15 Міра і глибина взагальнення нас у даному випадку не цікавить <g/> .
doc#15 Так <g/> , прізвища співробітників якоїсь установи в списку на одержання заробітної плати стоять ближче до слів <g/> , але <g/> , маючи дещо більшу співвідносність з конкретними предметами ( <g/> в даному випадку - особами <g/> ) - трохи наближаються до називних відмінків вивісок і заголовків <g/> .
doc#15 Але в даному випадку <g/> , думається <g/> , цей хронологічний розрив має свої особливі і не позбавлені інтересу причини <g/> . </p>
doc#16 Можна думати <g/> , що статті писані одночасно і в усякому випадку незалежно одна від одної <g/> .
doc#16 В дальших цитатах ми дозволили собі викинути власні імена і заступити їх для обох об'єктів нападу — Донцова <g/> , в одному випадку <g/> , Юрія Косача <g/> , в другому <g/> , займенниками « <g/> він <g/> » <g/> . </p>