Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 <p> Як видно з досить багатьох поданих прикладів <g/> , М. Старицький у практиці своєї поетичної мови був носієм не стільки спеціяльно галицьких <g/> , скільки взагалі західноукраїнських або <g/> , інакше кажучи <g/> , галицько-волинських мовних впливів <g/> ; до цього слід додати досить вільне використання мовних елементів <g/> , спільних з польською мовою <g/> .
doc#9 Як властиво повинні б писати ті поети <g/> , коли їм заборонено уживати таких слів народних <g/> , які вони чують довколо себе <g/> ?
doc#9 І далі <g/> : « <g/> Під час <g/> , коли на Україні рідко язик українсько-руський є розговорним між тамошною інтелігенцією <g/> , то в Галичині говорять ним як в простій хаті <g/> , так і в найелегантніших і найвищих сальонах <g/> »1. </p><p> Все це були незаперечні факти <g/> , не позначатися на розвитку мови вони не могли <g/> , впливи Галичини на загальноукраїнську літературну мову вони робили дійовими — і тому автор мав цілковиту рацію <g/> , роблячи в своїй статті такий висновок <g/> : « <g/> Як ми учимося зі словарем в руці деяких слів українських <g/> , так най ЗБОЛЯТЬ і українці вийти поза свою тісну межу і навчитись трохи і від нас <g/> .
doc#9 Як і кожна мовна дискусія <g/> , проваджена не мовознавцями-фахівцями <g/> , так і ця плуталася серед великої кількости хибно наводжених або хибно коментованих прикладів <g/> , але для нас тут важить виділити тільки принципові моменти <g/> .
doc#9 З інших прислівників <g/> : зимно — холодно ( <g/> « <g/> Краще <g/> , коли тепло хоч в одну ногу <g/> , ніж зимно в обидві <g/> » — « <g/> Як ми їздили <g/> …
doc#9 ) <g/> ; поломінь — полум'я ( <g/> « <g/> Поломінь лиже чорне повітря <g/> » — « <g/> Як ми їздили <g/> …
doc#9 Як бачимо <g/> , все це слова або конструкції <g/> , живцем перенесені з російської мови <g/> .
doc#10 Як і майже всі культурні заходи <g/> , пороблені в ті бурхливі роки <g/> , він лишився недовершеним <g/> : вийшли томи І ( <g/> А— Ж <g/> ) <g/> , II ( <g/> 3—Н <g/> , у трьох випусках <g/> ) і III ( <g/> О—Л <g/> , у двох випусках <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> Як уже згадано <g/> , Ганцов учився в Шахматова <g/> , Щерби <g/> , Бодуена де Куртене й Фасмера <g/> ; згадано також і про те <g/> , що С.Смаль-Стоцький критикував Ганцова саме й передусім за вірність настановам Шахматова <g/> .
doc#10 14—38. </p><p> 13. Як водили перегеню <g/> .
doc#10 Ще більше наголошена ця теза — хоч може почасти й вимушено — в формулюванні <g/> : “ <g/> Як функція соціяльна мова й не може мати сталих тенденцій <g/> , від соціальних умов незалежних <g/> ” ( <g/> 23 <g/> , 233 <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> Як розвивалися й поглиблювалися погляди Курило <g/> , як багато вона працювала над тим <g/> , щоб бути на рівні світової лінгвістики <g/> , показує зокрема розвиток її підходу до тієї частини теоретичного мовознавства й лінгвістичної методології <g/> , яка її найбільше цікавила <g/> , — я маю на увазі питання фонетики й фонології <g/> .
doc#11 Як каже давній жарт <g/> , — такого не може бути <g/> , бо ні <g/> , такого не буває <g/> .
doc#15 <p> Як бачимо <g/> , українські мовознавці <g/> , використовуючи погляди Шахматова і Пєшковського <g/> , дуже мало в чому посунули вивчення називного речення вперед <g/> , хоч і констатували його поширеність у сучасній українській літературній мові <g/> . </p>
doc#15 Як відомо <g/> , в українській мові зовнішнє оформлення прикметника як правило не змінюється залежно від того <g/> , виконує він функцію атрибутивну чи предикативну - на відмінність від деяких інших мов <g/> , у яких предикативний прикметник оформлюється своєрідно ( <g/> напр <g/> .
doc#16 Як і звичайно <g/> , близько до Донцова <g/> , але делікатніше <g/> . </p>
doc#18 Як і дві попередні <g/> , вона виходить з позицій здорового глузду в його запереченні пориву й шалу <g/> .
doc#18 Як гнилі тріски <g/> , розтоптані Авірон і Датан <g/> , а тим самим <g/> , значить <g/> , і дух сумніву — пустелі — одчаю — Азазель <g/> .
doc#18 Як Мойсей <g/> , що </p><p> Для свойого народу </p><p> Лиш одну бачить ясну мету — </p><p> Незалежність <g/> , свободу ( <g/> VII <g/> , варіянт <g/> ) <g/> , — </p><p> так Франко років « <g/> Мойсея <g/> » не тільки розумів <g/> , що « <g/> національно-економічні питання самі собою <g/> , з залізною консеквенцією <g/> , пруть усяку націю до виборювання для себе політичної самостійности <g/> » ( <g/> « <g/> Поза межами можливого <g/> » <g/> , 1900 <g/> ) <g/> , і дотримувався « <g/> поняття нації як чогось органічного <g/> , історично конечного <g/> , нерозривного і вищого над усяку територіяльну організацію <g/> » ( <g/> « <g/> Суспільно-політичні погляди М. Драгоманова <g/> » <g/> , 1906 <g/> ) <g/> , але й вітав цей рух <g/> ,
doc#18 Як « <g/> Мойсей <g/> » був поемою подоланого сумніву ( <g/> Зеров <g/> ) <g/> , так і « <g/> Сойчине крило <g/> » є подоланням скепсису й сумніву й зречення <g/> .