Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Це видно із листів <g/> , які нам пишуть <g/> , і з розмов з нашими читачами <g/> .
doc#9 1 </p><p> Цей об'єктивний зміст дискусії <g/> , здається <g/> , лишився нерозкритим для всіх її учасників — принаймні нам невідомі висловлення сучасників на цю тему <g/> ; і це теж було однією з ознак неглибокого <g/> , суто поверхового не принципового <g/> , а переважно дрібничкового способу провадження сперечань <g/> .
doc#9 А небувало зросла активність народних мас <g/> , небачена перед тим жадоба до українського друкованого слова <g/> , нечувана перед тим активність у його сприйманні — все це створювало передумови для глибокого й широкого засвоєння цих здобутків <g/> . </p>
doc#9 Чи це не знаменує однакового підходу до української літературної мови взагалі і ролі в ній галицьких елементів зокрема <g/> ?
doc#9 Ця логічна суперечність з'ясовується тільки тоді <g/> , коли ми звертаємося до галицького мовного узусу <g/> .
doc#9 далеко більша <g/> , ніж це припускається <g/> . </p>
doc#9 Цілком природно <g/> , що до певної міри Шевченко в манерах і в мові пристосовувався до цього свого нового оточення <g/> . </p>
doc#10 Ці статті не мають суто наукового характеру <g/> , це та галузь <g/> , де мовознавство межує з практичною мовною політикою <g/> , а вчений виступає водночас безпосередньо як громадянин <g/> .
doc#10 Ніби відчувши хиткість цього критерію <g/> , Ганцов як можливість пропонує спертися ще й на інші критерії <g/> , і то такі <g/> , що більше стояли б у зв'язку з його загальним підходом —критерії акцентологічні <g/> : довгість а в перед наголошеному складі <g/> , якщо в наголошеному складі є голосний високого піднесення <g/> , наявність чи відсутність дифтонгів на місці акутового й новоакутового о ( <g/> 16 <g/> , 268—269 <g/> ) <g/> , — але <g/> , кинувши цю пропозицію <g/> , Ганцов фактично її не використовує <g/> . </p>
doc#10 Тепер усі ці риси української літературної мови здаються самозрозумілими <g/> , але вперше показати їх і солідно обґрунтувати — це була велика заслуга Курило <g/> . </p>
doc#10 Зрештою <g/> , як побачимо далі <g/> , сама Курило вагалася <g/> , чому приписати появу цієї тенденції <g/> , яка <g/> , загалом <g/> , не характеризує слов'янських мов <g/> . </p>
doc#10 До Курило ці форми пояснювали або асиміляцією о до наступного наголошеного а <g/> , — але тоді лишається незрозумілим <g/> , чому ця зміна охопила лише кільканадцять слів <g/> , не порушивши низки інших <g/> , таких як коза <g/> , козак тощо <g/> , — або наявністю старих праслов'янських варіянтів <g/> .
doc#11 Книжка зветься « <g/> Повільність <g/> » <g/> , тут ключ <g/> , як ундера схильнии це бачити <g/> , до олюднення людського сексу <g/> , його розтваринення <g/> .
doc#14 « <g/> А десь там голуби <g/> , і сонце <g/> , і Париж <g/> » <g/> , — це декорація <g/> .
doc#15 Так Р. Блюмель спочатку слідом за Павлем твердить <g/> , що в реченні завжди і неодмінно маємо поєднання двох елементів ( <g/> " <g/> Es handelt sich immer um zwei Inhalte <g/> , die in syntaktischer Beziehung stehen <g/> " <g/> ) <g/> , і з цього погляду він виключає з категорії речень дійсно одноелементні сполуки <g/> , куди він відносить назви книжок <g/> , вивісок <g/> , окремі слова і навіть <g/> …
doc#15 <p> Проте Німчинов пішов далі від Синявського і слушно вказав <g/> , що знову вставити дієслово в називне речення вже неможливо <g/> , тоді як в двоелементних реченнях це річ цілком здійсненна <g/> . </p>
doc#15 І сам Ріс мимоволі повинен допустити <g/> , що все таки хоч колинебудь може і мовець вкласти в це слово зміст речення <g/> .
doc#15 <p> Це виявляється в тому дуже важливому факті <g/> , що називні речення розмірно легко заходять з " <g/> справжніми <g/> " ( <g/> двоелементними або безособовими <g/> ) реченнями в підрядний або - і це особливо важливо - сурядний зв'язок <g/> .
doc#16 Не говорімо про дике блюзнірство цього уривка <g/> : проголосити християнських апостолів <g/> , жертв масакрування <g/> , на героїв різні й винищення — це найменше сміливо <g/> !
doc#17 Це кульмінація ритмічного наростання 3 дії <g/> , як кульмінацією 1 дії було розбиття миски <g/> , що впала з рук розгубленої Стаканчихи <g/> .