Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Поскільки це можливо <g/> , її можна вкласти в такі головніші твердження <g/> : </p><p> 1. Українська літературна мова руйнується заходами чи то галичан <g/> , чи то їхнього знаряддя — проф <g/> .
doc#9 Такий спосіб доказу <g/> , не говорячи вже про його невідповідність фактам <g/> , взагалі мав би відвести дискусію від принципових питань — чи повинна українська літературна мова бути діялектно многоосновною і яка в цій многоосновності питома вага галицьких елементів — і перетворити її на дрібничкові суперечки з приводу окремих <g/> , розрізнених слів і зворотів <g/> .
doc#9 <p> Через це Скалозуб ніби взяв на себе обов'язок доводити прикладом самого себе <g/> , що українці не тільки мужики <g/> , що єсть навіть і такі по-европейськи одягнені <g/> , виховані люди з українською мовою <g/> , яка хоч і українська <g/> , але не мужича <g/> .
doc#9 <p> Якою термінологією мала тоді користатися українська школа <g/> ?
doc#9 <p> Українська школа <g/> , військо <g/> , адміністрація — все це несло в народ здобутки української літературної мови попередніх років <g/> .
doc#9 Тепер <g/> , коли єсть українська школа <g/> , українські інституції <g/> , багатіша преса та сила словників <g/> , галицький літературно- мовний набуток слід не тільки не відкидати <g/> , але й привітати та пускати на загальний вжиток <g/> , як матеріял вироблений ( <g/> знов той самий термін <g/> , що колись у Олени Пчілки <g/> !
doc#9 Українська літературна мова не сприйняла галицького слова штука — « <g/> мистецтво <g/> » <g/> , але органічно засвоїла похідне від нього слово штучний <g/> , не сприйняла галицького слова пукати — « <g/> тріскатися <g/> » <g/> , але вживає похідного від нього слова розпука <g/> .
doc#9 <p> А. Лексика </p><p> Досить помітну кількість галицьких елементів зраджує сучасна українська термінологія <g/> , як вона кодифікована в словниках Української Академії наук ( <g/> напр <g/> .
doc#9 Матеріял подається в нього цілком не перевірений <g/> , але він цікавий як свідчення сучасника — хай вельми однобічного й засліпленого однією ідеєю <g/> , — а його проекти заміни « <g/> галицьких слів <g/> » « <g/> наддніпрянськими варіянтами <g/> » особливо виразно показують <g/> , як збідніла б українська літературна мова без деяких принесених з Галичини лексем <g/> .
doc#9 Тут він — мимоволі <g/> , звичайно <g/> , подає зразок того <g/> , як виглядала б українська літературна мова без тих галицьких елементів <g/> , які вона сприйняла в XIX—XX століттях <g/> , або <g/> , певніше <g/> , зі зменшеним числом їх <g/> , бо навіть і мову І. Нечуя-Левицького <g/> , як ми свого часу зазначали <g/> , не можна вважати за цілковито чисту від галицьких мовних елементів <g/> .
doc#9 Завдяки ним українська літературна мова піднеслася на такий щабель <g/> , з якого дуже багато рис мови І. Нечуя- Левицького виглядають тепер надто застарілими <g/> , щоб не сказати примітивними або навіть комічними <g/> . </p>
doc#9 Але на це треба вважати <g/> , коли б хто схотів убачати в мові художніх творів І. Нечуя-Левицького з життя інтелігенції повний відбиток того стану <g/> , в якому лишилася б українська літературна мова <g/> , якби вона не сприйняла припливу галицьких мовних елементів <g/> .
doc#9 Почасти і головне внаслідок загального відкритішого характеру вимови східноукраїнських говірок ( <g/> який генетично <g/> , мабуть <g/> , пояснюється участю північноукраїнських говірок у самому процесі формування східноукраїнських говірок <g/> ) <g/> , а почасти внаслідок двомовности східноукраїнської інтелігенції ( <g/> українська і російська мови <g/> ) в мові останньої в наш час з'являється подекуди навіть такий крайній вияв нахилу до відкритого характеру артикуляційної бази <g/> , як акання <g/> .
doc#9 Можна думати <g/> , що галицьким впливам великою мірою завдячує українська літературна мова й збереження кличної форми в іменникахliv <g/> , і збереження форми давального відмінка чоловічого роду на -ові і багатьох інших явищ фонетично-морфологічної системи української літературної мови <g/> , які на сході України занепадають або зникають <g/> .
doc#9 Українська літературна мова <g/> , зародившися на києво-полтавській основі <g/> , давно вже перестала бути києво-полтавською <g/> , давно вже стала діялектно многоосновною <g/> . </p>
doc#9 Тоді українська літературна мова була наводнена російськими або церковнослов'янськими елементами <g/> , які виходили з російської мови <g/> .
doc#9 Тепер українська літературна мова відрізняється від російської тільки своїми компонентними частинами <g/> , а не за своїм типом <g/> . </p>
doc#9 <p> Дуже характерним з цієї точки зору є українська літературна мова у прозі Олександра Довженка <g/> .
doc#9 <p> Порівняння з Хорватією цікаве ще тим <g/> , що воно показує <g/> , як розвинулася б українська літературна мова при нормальних політичних відносинах <g/> , без великого мовно-політичного експерименту тридцятих років <g/> . </p>
doc#9 <p> Таким чином <g/> , можна гадати <g/> , що історична ситуація може скластися так <g/> , що українська літературна мова знову відкриється для галицьких елементів <g/> .