Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 з ранку до вечора тупцяємо коло клумбів <g/> » ( <g/> С. 358 <g/> ) <g/> , то це пояснюється не тільки його особистими дивацтвами <g/> , як про це звичайно думають і кажуть <g/> , а тією принциповою настановою <g/> , яку має письменник щодо шляхів розвитку української літературної мови <g/> . </p>
doc#9 І коли в першому є і її сила <g/> , і її слабкість <g/> , то в цьому останньому її незаперечна слабкість <g/> .
doc#9 Але ми вважаємо <g/> , що навіть <g/> , коли прийняти половину його <g/> , то цього досить <g/> , щоб проілюструвати розмір і значення галицьких впливів і галицьких елементів в українській літературній мові <g/> .
doc#9 І коли нерівномірність і неоднаковість суспільно-політичного розвитку Галичини й Великої України особливо сприяла витворенню діялектної многоосновности в українській літературній мові <g/> , то скільки б це не породжувало перехідних і швидкоплинних мовних труднощів і навіть непорозумінь <g/> , але в загальному балянсі розвитку української літературної мови це є явище <g/> , яке можна розцінити тільки позитивно <g/> . </p>
doc#9 а то и того реже в неодушевленных <g/> » ( <g/> 6 <g/> ) <g/> , хоч <g/> , відповідно до його високої оцінки південних говірок <g/> , ця форма означає <g/> , на його думку <g/> , « <g/> умягчение грубости наречия <g/> » <g/> ; </p><p> б. Нестягнені прикметники <g/> : гарная — гарнеі — гарный ( <g/> 10 <g/> ) <g/> ; </p><p> в. Наз <g/> .
doc#10 Якщо українська мова постала зі злиття двох первісно відмінних груп <g/> , то виходило <g/> , що розвиток східного слов'янства відбувався не тільки ди- ференціацією <g/> , а і інтеграцією <g/> , не тільки розгалуженням <g/> , а і збіжностями <g/> .
doc#10 Якби українські мовознавці реалізували цю програму Курило <g/> , то вони справді сказали б першими нове слово в цій царині в слов'янському світі22 <g/> ) <g/> . </p>
doc#11 « <g/> Перверсія <g/> » тут і там покаже то копитця <g/> , торіжки явного чи маскованого чорта <g/> .
doc#12 <p> д <g/> ) Частка то пишеться окремо <g/> , за винятком сполучників себто <g/> , тобто <g/> , нібито <g/> , начебто <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> Якщо дієслівну зв'язку заступають слова це <g/> , то <g/> , ось — риску ставимо перед ними <g/> , напр <g/> .
doc#15 <p> II </p><p> Отже <g/> , як бачимо <g/> , мови про називні речення нема <g/> , а якщо в прикладах фігурують називні відмінки іменника <g/> , то цьому дослідник не надає ніякого значення <g/> , додаючи тут же <g/> , що " <g/> перший-ліпший вигук <g/> , супроводжуваний відповідними жестами <g/> , міг би мати те саме значення <g/> " <g/> .
doc#15 Щодо перших <g/> , то зазначається <g/> , що вони часті в драматичних ремарках - " <g/> Noc <g/> .
doc#15 Якщо Зубатий уважав <g/> , що називним реченням ми просто висловлюємо постале в нашій свідомості уявлення <g/> , то Травнічек вносить поправку <g/> : " <g/> Іменне речення не тільки іменує <g/> , називає особу або річ <g/> , але непрямо щось про неї каже <g/> " <g/> .
doc#15 <p> Коли говорять про називні речення <g/> , то в пам'яті заявляються у всякої хоч трохи начитаної в граматиці людини або авторські ремарки до п'єс <g/> , або ліричні поезії типу згаданого вже Шопот <g/> .
doc#15 <p> І темний гайок зелененький <g/> , </p><p> І чорнобривка молоденька <g/> , </p><p> І місяць в зорями сіяв <g/> , </p><p> І соловейко на калині </p><p> То затихав <g/> , то щебетав <g/> . </p>
doc#16 <p> Якщо на попередньому етапі донцовщина була явищем неминучим і постільки корисним <g/> , то сліпо й фанатично відроджувана тепер <g/> , вона тільки отруює національний організм і заважає його зростанню й поступові <g/> .
doc#18 Яке багатство ниток в утоці <g/> , і як продумано виводиться то та то інша нитка на поверхню саме тоді <g/> , коли треба <g/> !
doc#18 Уже в розділі І <g/> , що описує втому й зневіру гебреїв <g/> , виринає контраст дітвори <g/> , що </p><p> Дивні іграшки зводить <g/> : </p><p> То воює <g/> , мурує міста <g/> , </p><p> То городи городить <g/> , — </p><p> викликаючи здивовані міркування хлібоїдів-дорослих <g/> : </p><p> Адже в нас не видали того <g/> , </p><p> Не чували в пустині <g/> ! </p>
doc#19 Бо </p><p> Уукраїна — то народ <g/> , </p><p> А народи не вмирають <g/> , а живуть із рода в род </p><p> І встають вони могутні <g/> , розруйновують гроби </p><p> І ідуть за правду й волю проти кривди і злоби <g/> . </p>
doc#19 Ми знаємо з його поезій <g/> , іцо вихід Мова вбачав то в справжній науці <g/> , мовляв Карпо в « <g/> Суєті <g/> » <g/> : « <g/> Ні <g/> , треба вчить <g/> , тільки не так <g/> » <g/> , — то — і найчастіше — в змаганні за нове життя <g/> . </p>