Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 <p> Та поруч і чим пізніше <g/> , тим частіше в « <g/> нових <g/> » поезіях з'являється інший образ смерти <g/> .
doc#4 Логіка перестає діяти там <g/> , де говорить поезія <g/> . </p>
doc#4 <p> ВІСІМ </p><p> У тут досі сказаному я відокремив « <g/> нові <g/> » поезії від « <g/> старих <g/> » і трактував перші як цілість <g/> .
doc#4 Заведено говорити про бодлерівсько-верленівське коріння цієї поезії і про потужний вплив Анни Ахматової <g/> .
doc#4 Я б наважився сказати <g/> , що дечим поезія Наталі Лівицької-Холодної виросла на сприйнятті і повному і остаточному переборенні олесевізму <g/> , що визначав чимало рис у « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Жоржини <g/> » <g/> ) </p><p> До поезії вдирається інтонація побутового діялогу — </p><p> Розкриваються перші далії <g/> , </p><p> жоржини по-нашому <g/> , — чи не так <g/> ?
doc#4 — </p><p> ( <g/> « <g/> Жоржини <g/> » <g/> ) </p><p> віршовий рядок розбивається на нерівномірні уступи <g/> , інерція метру розсаджується спондеями <g/> , а особливо пірихіями <g/> , анакрусами й перестрибами через склад <g/> : </p><p> Та доба була неповторна <g/> , </p><p> як поезія Маланюка <g/> , </p><p> а була вона недоговорена <g/> , </p><p> наче вірш без одного рядка <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Ліричний спогад <g/> » <g/> ) </p><p> зі схемою наголосів 3 — факультативний 5/8 з можливим перестрибом на 9. </p><p> Навіть рима тут набуває індивідуального характеру — вона раз-у-раз базується на сполученні наголошеного голосного з наступним приголосним <g/> , ігноруючи всі інші сумежні звуки <g/> , а часто й межі слів <g/> , тип пам'ятаю це — пересипаються ( <g/> ай-ай <g/> ) <g/> , червень — перевернене ( <g/> ер-ер <g/> ) <g/> , величаво — Держави ( <g/> ав-ав <g/> ) <g/> , вір мені — неймовірно ( <g/> ір-ір <g/> ) <g/> , Гельм'язова — обмазана ( <g/> аз-аз <g/> ) тощо
doc#4 Саме це робить вірші <g/> , що їх читаємо <g/> , поезією <g/> , чудом <g/> , що про нього писав Ґете ( <g/> устами Вільгельма Майстера <g/> ) <g/> : « <g/> Ні разу не бачивши самого предмету в природі <g/> , ви пізнаєте правду в відтворенні <g/> , в вас ніби закладене передвідчуття всього світу <g/> , що дістає поштовх до розвитку <g/> , зіткнувшися з гармонією поезії <g/> » <g/> . </p>
doc#4 Саме це робить вірші <g/> , що їх читаємо <g/> , поезією <g/> , чудом <g/> , що про нього писав Ґете ( <g/> устами Вільгельма Майстера <g/> ) <g/> : « <g/> Ні разу не бачивши самого предмету в природі <g/> , ви пізнаєте правду в відтворенні <g/> , в вас ніби закладене передвідчуття всього світу <g/> , що дістає поштовх до розвитку <g/> , зіткнувшися з гармонією поезії <g/> » <g/> . </p>
doc#4 Зформулюймо її так <g/> : Засоби поетичної техніки Наталі Лівицької- Холодної <g/> , взяті в сумі й взаємодії <g/> , творять у її « <g/> нових <g/> » поезіях ( <g/> чи новій поезії <g/> ) неповторний стиль <g/> , якого не поплутаєш ні з яким іншим <g/> , хоч він і йде в річищі вичищення новітньої поезії від котурняної бутафорії й чимраз більшого включення до цієї поезії елементів <g/> , що вважалися в XIX сторіччі й навіть на початку нашого занадто прозаїчними для поезії <g/> .
doc#4 Зформулюймо її так <g/> : Засоби поетичної техніки Наталі Лівицької- Холодної <g/> , взяті в сумі й взаємодії <g/> , творять у її « <g/> нових <g/> » поезіях ( <g/> чи новій поезії <g/> ) неповторний стиль <g/> , якого не поплутаєш ні з яким іншим <g/> , хоч він і йде в річищі вичищення новітньої поезії від котурняної бутафорії й чимраз більшого включення до цієї поезії елементів <g/> , що вважалися в XIX сторіччі й навіть на початку нашого занадто прозаїчними для поезії <g/> .
doc#5 Тим то поезія захоплює нас <g/> , хоч і не витримує розумової критики <g/> » <g/> .
doc#6 <p> Що більше ваги Курилик надає ідейному змістові даної картини <g/> , що загальніше те “ <g/> послання <g/> ” ( <g/> те <g/> , що в поезіях Війона звалося envoi <g/> ) <g/> , то більше він дбає за фотографічність тла <g/> .
doc#7 Можна було б також послатися на те <g/> , що тепер <g/> , коли перед українським народом і т. д„ поезія повинна кликати до боротьби і й собі покликати назад до Олеся <g/> .
doc#7 Ці слова справді в парадоксальній формі <g/> , але схоплюють посутню рису сучасної поезії Франції <g/> , Англії <g/> , Америки в її вищих проявах <g/> .
doc#7 До цього її штовхає й уперта кампанія за консервування поезії на рівні неоклясиків <g/> , та ще й позбавлених їхньої різнообличности й штучно зведених в якусь препаровану єдину школу <g/> , — в суті речі і ті і другі хочуть <g/> , щоб наша поезія « <g/> перебивала копію солодких руських поетес <g/> » <g/> . </p>
doc#7 <p> Всякий протест проти цієї реставраційно-мавпувальної яловости зустрічається галасом <g/> , що от <g/> , мовляв <g/> , тягнуть нас від І в р о п и до примітивізму селюка <g/> , що зводять українську поезію з європейського рівня <g/> .
doc#7 Я дозволяю собі тепер називати її не тільки віршем <g/> , а й поезією <g/> .
doc#7 Все таки подаю цих кілька назв з французької поезії <g/> , розраховуючи на такого читача <g/> , якого тема зацікавить і який не полінується заглянути в чужі збірки поезій <g/> .
doc#7 Поезія <g/> , зрештою <g/> , просто перестає бути українською щодо своєї мови <g/> .