Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Не звикли вони до абстрактних понять <g/> , яких нема у народу <g/> .
doc#9 « <g/> У Львові не можна навчитись української мови <g/> , а можна тільки збавить свою чисту українську мову дорешти <g/> , так що й самому авторові виправить її згодом буде трудно <g/> »1. « <g/> Загалом сказавши <g/> , галичанам не можна писати книжечок ні для українського народу <g/> , ні для дітей <g/> »2. </p><p> 4. Чим же обґрунтовується такий важкий і безапеляційний присуд <g/> ?
doc#9 <p> Навпаки <g/> , на Великій Україні народ великою мірою помосковщений <g/> , і його ще треба привчати до української книжки й газети <g/> , а головним збудником інтересу до українського друкованого слова може бути його рідкість і цілковита зрозумілість <g/> . </p>
doc#9 Колесо історії не повертається назад <g/> , у народу <g/> , що йде вгору <g/> , літературна мова не може втратити свої надбання й спуститися до найнижче розвиненого мовця ( <g/> чи читача <g/> ) <g/> .
doc#9 <p> Об'єктивна суть виступу І. Нечуя-Левицького <g/> , а тим самим і всієї дискусії <g/> , нагадує виступ того « <g/> сільського дописувача <g/> » <g/> , якого ще 1907 р. цитував Б. Грінченко <g/> : « <g/> Одкиньте набік всю Галичину <g/> , бо вона нам хоть і рідна сестра <g/> , рідніша конечно <g/> , як Московщина <g/> , але живе од нас далеченько <g/> , та ще до того вона <g/> , вештаючись між разними слов'янськими народами <g/> , ввела в свою літературу багато таких слів <g/> , що вони для нашого народу на перший час покажуться трудно понятними і чужішими од " <g/> московських <g/> " <g/> , бо з цими ми мусіли поневолі зріднитися <g/> »2. Так і тільки так стояло питання <g/> : Галичина або Москва <g/> , інкорпорація в літературну мову галицьких елементів — або сповнення літературної мови позиченнями чи кальками з російської мови <g/> ?
doc#9 <p> Об'єктивна суть виступу І. Нечуя-Левицького <g/> , а тим самим і всієї дискусії <g/> , нагадує виступ того « <g/> сільського дописувача <g/> » <g/> , якого ще 1907 р. цитував Б. Грінченко <g/> : « <g/> Одкиньте набік всю Галичину <g/> , бо вона нам хоть і рідна сестра <g/> , рідніша конечно <g/> , як Московщина <g/> , але живе од нас далеченько <g/> , та ще до того вона <g/> , вештаючись між разними слов'янськими народами <g/> , ввела в свою літературу багато таких слів <g/> , що вони для нашого народу на перший час покажуться трудно понятними і чужішими од " <g/> московських <g/> " <g/> , бо з цими ми мусіли поневолі зріднитися <g/> »2. Так і тільки так стояло питання <g/> : Галичина або Москва <g/> , інкорпорація в літературну мову галицьких елементів — або сповнення літературної мови позиченнями чи кальками з російської мови <g/> ?
doc#9 В. Сімович згадує про Лесю Українку <g/> : « <g/> Тут ( <g/> щодо літературної мови <g/> ) Леся Українка виявляла великий лібералізм <g/> , а проте вважала <g/> , що М. Грушевський аж надто вже свою мову погаличанив <g/> »1. Як і в Олени Пчілки <g/> , « <g/> західна <g/> » орієнтація в мові в'язалася в Лесі Українки з прийняттям так званих « <g/> польонізмів <g/> » <g/> , — себто в даному випадку слів <g/> , спільних з польською мовою <g/> , але здавна й широко вживаних українським народом <g/> .
doc#9 Тепер їх уживає український народ на Волині <g/> , і то вже здавна <g/> , вони вже наші <g/> , гарні <g/> , мені подобаються <g/> , й тому я їх уживаю <g/> »2. </p><p> Але найкращий свідок того <g/> , як ставилася Леся Українка до західноукраїнських взагалі й галицьких зокрема мовних елементів <g/> , — це мова її творів <g/> .
doc#9 » <g/> , V <g/> , 177 <g/> ) <g/> ; відмет ( <g/> « <g/> Я служив відметам всіх народів <g/> » — « <g/> На полі крови <g/> » <g/> , VIII <g/> , 38 <g/> ; Жел <g/> .
doc#9 ) <g/> ; ученик ( <g/> « <g/> Чарлі - ученик Річарда <g/> » - « <g/> У пущі <g/> » <g/> , IX <g/> , 29 <g/> ) <g/> ; тлум ( <g/> « <g/> Ти єдиний безсмертний в сім тлумі <g/> » - « <g/> Народ пророкові <g/> » <g/> , II <g/> , 125 <g/> ; Жел <g/> .
doc#9 О. Яната пропонував організувати збирання термінологічних матеріялів у народі і з зібраних таким етнографічним способом лексичних багатств опрацювати термінологію різних галузей науки <g/> .
doc#9 <p> Українська школа <g/> , військо <g/> , адміністрація — все це несло в народ здобутки української літературної мови попередніх років <g/> .
doc#9 <p> Що це процес цілком закономірний <g/> , це доводиться не тільки тим <g/> , що він <g/> , як ми бачили з попереднього викладу <g/> , був і історично зумовлений <g/> , а й тим <g/> , що аналогічно йшов розвиток літературних мов і інших європейських народів <g/> .
doc#9 Вук Караджіч підкреслив у першому пункті свойого Віденського договору з хорватами <g/> , що обі сторони признали недоцільність ствердження зі суміші діялектів створити нової мови <g/> , якої народ не знає <g/> .
doc#9 Навпаки <g/> , тут потрібна крайня обережність <g/> , бо все це робилося б поза народним ґрунтом <g/> , а отже <g/> , означало б відрив « <g/> закордонної <g/> » української літературної мови від питомої <g/> , відрив мови національної інтелігенції ( <g/> поскільки вона скупчена переважно в еміграції <g/> ) від мови народу на Великій Україні <g/> , сіяло б відрубність між окремими групами українців <g/> .
doc#9 Літературна мова — штучний витвір високорозвиненого суспільства <g/> , а не відтворення почутого « <g/> з уст народу <g/> » <g/> . </p>
doc#10 Ганцов різко критикує думку П. Бузука про те <g/> , що “ <g/> єдиний спочатку правкраїнський нарід розділився пізніше на кілька племен <g/> ” <g/> , іронічно питаючи <g/> , звідки Бузук знає <g/> , що був колись єдиний праукраїнський народ ( <g/> 6,261 <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> Друга відмінність Ганцова від Щерби в методології — більший історизм Ганцова <g/> , бажання розглядати явища мови в зв'язку з історичною долею народів <g/> .
doc#10 Але він іде ще далі і ставить питання про мовні зв'язки через межі трьох традиційно прийманих груп слов'янських народів <g/> .
doc#10 Він мав тут попередниками Михаль- чука <g/> , Шахматова й Зілинського <g/> ; але йому належить заслуга критично переглянути все ними висловлене <g/> , вибрати те <g/> , що стоїть у згоді з фактами <g/> , зокрема з ним установленими новими в науковому обігу фактами північно-українських говірок <g/> , і привести це в струнку систему <g/> , пов'язану з історичною долею українських племен і українського народу <g/> .