Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Заведено говорити про бодлерівсько-верленівське коріння цієї поезії і про потужний вплив Анни Ахматової <g/> .
doc#4 Про цей відхід незаперечно говорять стилізації — і які ж удалі <g/> !
doc#5 Дії обох героїв зведені майже виключно до їхнього кохання <g/> , а в їхньому коханні підкреслено <g/> , що воно зовсім не індивідуальне <g/> , що так само поводяться <g/> , ті самі слова говорять <g/> , так само зідхають і так само переживають мільйони інших пар <g/> .
doc#5 Він говорить про непотрібність мистецтва <g/> , про практицизм сучасної людини <g/> , про характер науки <g/> , про суть нації <g/> , про ролю кохання в житті людини <g/> , а найбільше про білок і про розум <g/> .
doc#5 <p> Ага <g/> , говорить тут читач <g/> .
doc#5 Але говорити про перемогу іраціонального ще передчасно <g/> .
doc#5 Бо він говорить про обмеженість розуму і про відсутність прогресу і протиставить цим модним релігіям гіркоту свого агностицизму <g/> . </p>
doc#5 Схожість двох творів така разюча <g/> , що якби не певне знаття <g/> , що вони були написані одночасно і незалежно <g/> , слід було б говорити про майже копіювання <g/> .
doc#6 І рецензії в пресі <g/> , хоч і численні <g/> , здебільшого не говорять про це <g/> .
doc#6 Він говорив про “ <g/> гостру потребу відтворювати в образах соціо-релігійні заклики <g/> ” <g/> , і він визнавав <g/> : “ <g/> Я моралізую <g/> ” ( <g/> “ <g/> I do moralize <g/> ” — 173 <g/> ) <g/> .
doc#6 <p> Логіка композиції картини говорить про інше <g/> , хоч <g/> , з другого боку <g/> , сила релігійного переконання могла створювати ілюзію щастя у визнанні й прийнятті своєї малости <g/> . </p>
doc#6 Але якщо говорити про справжній екзистенціалізм <g/> , від Гайдеґґера до Сартра <g/> , а надто його релігійну галузку <g/> , репрезентовану Ґабрієлем Марселем <g/> , то спорідненість Куриликової творчости <g/> , його світогляду <g/> , його обличчя як мистця з екзистенціялізмом у його центральній ідеї закинености людини в світ і безсилости перед світом незаперечна <g/> .
doc#6 У своїй автобіографії він <g/> , як ми вже бачили <g/> , говорить про те <g/> , що образи його дитинства “ <g/> ставали символами в моїх сюрреалістичних творах <g/> ” ( <g/> 69 <g/> ) <g/> .
doc#6 У “ <g/> Корови під зливою <g/> ” ( <g/> ч. 28 <g/> ) збитість корів у щільностулений гурт знову говорить про безсилість живих істот <g/> , а отже й людей <g/> , перед грізною природою <g/> , а нещадна злива стає актом біблійно-гнівного Бога <g/> .
doc#6 У “ <g/> Сніданні лісорубів <g/> ” ( <g/> ч. 14 <g/> ) в тих <g/> , що сидять у другому й четвертому ряді <g/> , кожна голова індивідуалізована <g/> , можна навіть говорити про характер кожного <g/> .
doc#6 В умовах інтер'єру про елементи рембрандтівського освітлення можна говорити в застосуванні до “ <g/> Не руш <g/> !
doc#6 І цей “ <g/> абстрагований <g/> ” Курилик буде говорити як сучасник зі своїми сучасниками-абстракціоністами <g/> , а подеколи навіть із поп-артівцями <g/> .
doc#7 Те <g/> , що писала Андієвська <g/> , — не поезія <g/> , а радше словесний спорт <g/> , і зв'язки його з українською мовою <g/> , коли не говорити про зовнішнє оформлення слів <g/> , — мінімальні <g/> . </p>
doc#8 Упевнившись <g/> , що він говорить серйозно <g/> , і муслячи п'ятерицю слиною <g/> , вона перегортає сторінки далі <g/> » <g/> .
doc#8 Скрізь його цікавила проблема епохи і надепохального <g/> , того <g/> , що лишається для всіх епох <g/> , — він любив говорити <g/> , що історизм — у наш час пережиток <g/> , що сьогоднішня людина в своїй суті не різниться від печерної <g/> , що людина зміняє світ навколо себе <g/> , але не себе <g/> .