Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#32 Минуло добрих півроку <g/> , поки американська військова адміністрація усвідомила <g/> , що має справу з сотнями тисяч неповоротців <g/> , і поки викристалізувався статус <g/> , триб життя і рівновага в розколошканому шумуванні загнаної до кошар касарняного примусового співжиття безпритульної України <g/> , — бо це таки була в мініятюрі ціла батьківщина тих людей <g/> , дорослих і дітей <g/> , родин і самотників <g/> , високих інтелектуалів поруч із селянами й робітниками <g/> .
doc#34 « <g/> Обеміґранчування <g/> » кожного письменника <g/> , як і кожного поза батьківщиною сущого взагалі <g/> , приходить поступово <g/> , непомітно <g/> , але певно і невблаганно <g/> .
doc#36 Леґенда не заходить у життя роду на батьківщині <g/> , ані не каже про те <g/> , де спершу отаборився новоприбулий у новій країні <g/> .
doc#37 Якщо не могло бути батьківщини на географічній мапі <g/> , ми могли збудувати батьківщину в наших душах <g/> .
doc#47 В імлистій перспективі цього загаслого <g/> , нереального світу нерозрізненними стають мама й батьківщина <g/> , і люди й речі існують хіба як зникомі запахи <g/> , невідступні в своїй зникомості <g/> , що асоціяції з ними доносить кожна квітка <g/> , кожний повів вітерця <g/> . </p>
doc#48 « <g/> Найдосконаліший <g/> » вияв чорноти нашої доби він побачив — і слушно — у своїй батьківщині <g/> .
doc#48 В розквіті сил <g/> , на своїй батьківщині <g/> , в рідній хаті <g/> , серед своїх <g/> , від руки невідомого злочинця гине композитор <g/> , надія українського мистецтва <g/> .
doc#61 Як це часто — ох <g/> , і як же часто — буває <g/> , еміґраційна література повірила в це і стала наслідувати це цілковито <g/> , тільки <g/> , звичайно <g/> , замінивши промфіннлян чи соціялістичну батьківщину на визволення України <g/> .
doc#62 <p> Ось оцінка свого еміграційного комплексу <g/> : " <g/> Між тією " <g/> дійсністю <g/> " [ <g/> на Україні <g/> ] і мною стало вже дві " <g/> дійсності <g/> " - женевська і софійська <g/> , - і всі три якось близькі і чужі <g/> " ( <g/> 1894 <g/> ) <g/> ; " <g/> Власне <g/> , я не тільки не маю певних надій <g/> , але навіть добре не можу собі уявити <g/> , як же тепер там " <g/> на батьківщині <g/> " живуть і як можуть вийти з теперішнього болота - а в той самий час ніяк не можу собі уявити <g/> , щоб таки в 1890-ті роки 100 000 000 людей з усякого роду залізницями <g/> , телеграфом <g/> , університетами і т. п. <g/> , і т. п. могли перебувати довго в свинячому стані і навіть у баранячому <g/> " ( <g/> 1890 <g/> ) <g/> .
doc#62 Власне <g/> , початок вивченню української літератури поза батьківщиною поклали Богдан Бойчук і Богдан Рубчак своєю двотомною антологією " <g/> Координати <g/> " <g/> .
doc#62 А тим часом над нашим сприйманням саме даного кохання <g/> , року Божого 1924-го <g/> , не може не тяжіти знання того <g/> , якою мірою Маланюк був людиною і поетом пози - коли він гримів мало не ветхозавітними ієреміядами проти сучасників у своєму " <g/> Посланії <g/> " <g/> , з гіперболізованими пантелеймоно-кулішівськими інтонаціями викликав спроституйованих <g/> , мовляв <g/> , предків і саму батьківщину - " <g/> повію ханів і царів <g/> " <g/> , " <g/> втіху ката і матір яничар <g/> " <g/> , коли він проголошував себе - не помічаючи елементів комізму у вибраній позі - " <g/> напруженим <g/> , незломно-гордим імператором Залізних строф <g/> " [ <g/> * <g/> ] <g/> , - а в житті ж він більше скидався ( <g/> моє враження з особистих контактів із ним <g/> , правда <g/> , в пізніші часи <g/> , коли йому вже було під п'ятдесят <g/> , на плюшевого ведмедика <g/> ) <g/> .
doc#72 Пізніше <g/> , згадуючи цей епізод <g/> , В. Короленко писав <g/> , що напрошується висновок <g/> , наче українська мова законна лише в Австрії <g/> , а на своїй батьківщині — ні ( <g/> Короленко 376 <g/> ) <g/> .
doc#78 На його думку <g/> , « <g/> діялектна батьківщина Шевченкова займала місце хоч і не на території північно-українського наріччя <g/> , але все ж доволі близьке до перехідних на північній основі говірок <g/> » 29 <g/> ) <g/> .
doc#80 Паралеля особливо виразна в « <g/> Помсті <g/> » <g/> , де безпосередньо поставлено тему неповоротців на батьківщину — після кримського походу кошового Сірка — і їх цілковитого знищення <g/> .
doc#80 Вони любили свою « <g/> темну батьківщину <g/> » <g/> , любили іраціонально <g/> , — бо чого ж би інакше вони писали українською мовою <g/> , творили українську культуру <g/> , — але це була любов абстрактна <g/> , чужа сьогоднішній людині <g/> .
doc#80 На своїй батьківщині вони були як Овідій у дикому дакійському засланні <g/> : </p><p> В краю <g/> , де цілий рік цегода та зима <g/> , </p><p> Та моря тужний рев <g/> , та варвари довкола <g/> … </p>
doc#80 роман Карко <g/> , можна думати <g/> , що працю над темою про Війона автор почав ще в тридцятих роках <g/> , коли підкреслення клясових контрастів було модою й вимогою <g/> , як це виразно відбилося в повісті про Бабефа « <g/> Напередодні <g/> » <g/> , де Гротесково опрацьовані деталі побуту XVIII століття — вони були такими вже в « <g/> Розмовах Екегартових з Карлом Ґоцці <g/> » — створюють переконливе часове тло <g/> , але це тло розривається час від часу надокучливим коментарем автора про соціяльні противенства <g/> , упередженим розподілом фарб на темні й світлі і навіть зовсім уже анахронічними цитатами з Маркса <g/> , на зразок <g/> : « <g/> Батьківщина <g/> ?
doc#80 Чи є для пролетаря батьківщина <g/> ?
doc#81 Тьотя Маруся ухитрилася переслати матері кимсь записочку <g/> , написану вже для радянської цензури <g/> , де говорилося про те <g/> , з яким ентузіязмом вони повертатимуться на батьківщину <g/> .
doc#81 Усіх їх знищено <g/> , у війні або в терорі <g/> , а кого не знищено <g/> , мусів покинути батьківщину <g/> .