Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#12 <p> 1. М'яка вимова приголосних позначається в українському письмі в кінці слова і в середині слова перед приголосним і перед голосним о знаком м'якшення ь <g/> , а в середині слова перед голосним написанням голосного я ( <g/> замість а <g/> ) <g/> , ю ( <g/> замість у <g/> ) <g/> , є ( <g/> замість е <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#18 Тут є автобіографічний <g/> , особистий аспект інших творів з тетралогії ( <g/> йому присвячена стаття Л. Білецького про образ Мойсея в творчості Франка <g/> ) <g/> , є тут громадянсько-політичний аспект <g/> , такий виразний в « <g/> Отвертому листі <g/> » <g/> , але понад усім і в підоснові всього знаходимо тут філософію і історіософію <g/> . </p>
doc#11 Про Венецію він написав у своїм « <g/> Дожі й доґаресі <g/> » <g/> , є там і натяки на місцевих чортів <g/> , але там вони добре причаєні <g/> .
doc#45 при допомозі яких досвід набуто <g/> " ( <g/> " <g/> The Relation of Habitual Thought and Behavior to Language 1939 <g/> ) <g/> ; " <g/> Те <g/> , що ми називаємо « <g/> науковою думкою <g/> » <g/> , є спеціялізація мов західного індоєвропейського типу <g/> " ( <g/> " <g/> Language <g/> , Mind and Reality <g/> " 1941 <g/> ) ( <g/> Whorf 158 <g/> , 246 <g/> ) <g/> . </p>
doc#28 Отже <g/> , і тут <g/> , як взагалі у сприйнятті « <g/> п'ятірного ґрона <g/> » « <g/> неоклясиків <g/> » <g/> , є багато не від тверезої аналізи фактів <g/> , а від леґенди <g/> , створеної і створюваної стоустою поголоскою <g/> , спертої й спираної на джерела <g/> , які не завжди можна перевірити й навіть установити <g/> .
doc#40 Вагання в напрямі е мають під наголосом говірковий характер <g/> : по всій Україні є дрібні говірки <g/> , що змішують наголошені е <g/> , и в певних позиціях <g/> , наприклад <g/> , у кінці слова або після губних приголосних <g/> , після г <g/> , к <g/> , х абощо <g/> , є навіть говірки <g/> , що зовсім злили и з е — переважно на північному заході української території <g/> .
doc#96 Скульптур багато <g/> , є серед них меморіяльні пам'ятники ( <g/> включаючи подарований з Америки пам'ятник Ерікові Лейфсонові <g/> , піонеру мореплавства до західньої півкулі <g/> ) <g/> , ідеологічні ( <g/> материнство <g/> ) <g/> , абстрактні <g/> , але нема <g/> , мабуть <g/> , жадної <g/> , що вражала б свіжістю задуму або оригінальністю інтерпретації <g/> .
doc#10 Націоналістичні перекручення в питаннях українського словотвору <g/> ) <g/> ; “ <g/> Праця О. Курило <g/> , безперечно <g/> , є синтез націоналістичних <g/> …
doc#26 Походить це <g/> , мабуть <g/> , з того відчуття носталгії до Гетьманщини <g/> , яке <g/> , безперечно <g/> , є в « <g/> Енеїді <g/> » <g/> .
doc#40 ) <g/> , безперечно <g/> , є дієприкметники <g/> , бо в них явно є вид ( <g/> доконаний <g/> ) і вони мають керування відповідного дієслова ( <g/> переймлений на дорозі — перейняти на дорозі <g/> , загнаний на подвір'я — загнати на подвір'я <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 <p> З другого боку <g/> , є випадки <g/> , коли правила пунктуації забороняють уживати коми чи іншого розділового знаку там <g/> , де в вимові буває виразна павза <g/> .
doc#40 Нема переходу в і <g/> , нарешті <g/> , в багатьох словах <g/> , що їх годі підвести під якесь виразне окреслення <g/> : дощ <g/> , клен <g/> , лев <g/> , лоб <g/> , льон <g/> , мед <g/> , мох <g/> , намет <g/> , рот <g/> , тесть <g/> , хрест <g/> , ясен <g/> , як <g/> , з другого боку <g/> , є слова <g/> , де стало зберігається і <g/> , як от <g/> : ліс — лісу <g/> , гніт — гніту <g/> , лік — ліку тощо <g/> . </p>
doc#72 Такі зміни поглядів не набрали масового характеру <g/> , але те що вони взагалі були <g/> , є вельми показове <g/> . </p>
doc#60 Але крім того <g/> , і це далеко важливіше <g/> , є те <g/> , що можна було б назвати <g/> , « <g/> повзучими русизмами <g/> » <g/> .
doc#81 Є люди <g/> , що живуть аби день до вечора <g/> , є такі <g/> , що живуть творчістю і для творчости <g/> , ще інші живуть у дітях і для дітей <g/> .
doc#4 На це <g/> , виглядає <g/> , є рада <g/> .
doc#80 Чим <g/> , як не пародією <g/> , і то саме на Винниченка <g/> , є одна з центральних сцен повісти <g/> , коли герой-оповідач після довгих перипетій просить нарешті Зининої руки <g/> , а Зина <g/> , щоб відсахнути його <g/> , заявляє <g/> : « <g/> Я тількищо віддалась двірникові <g/> !
doc#24 Час <g/> , виявляється <g/> , є об'єктивна даність <g/> , матеріялізована людиною-творцем у її заглибленій творчості сьогоднішнього дня <g/> .
doc#31 Новин <g/> , власне <g/> , є тільки дві <g/> .
doc#40 <p> Виразніший інтонаційний характер має тільки розділка <g/> , яка <g/> , власне <g/> , є не так розділовий знак <g/> , як знак зростання двох слів в одне ( <g/> напр <g/> .