Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#58 <p> Але повернімось до « <g/> Домахи <g/> » <g/> , бо в цьому творі поза деталями побуту <g/> , часом байдужими <g/> , часом налазливими й натрутливими <g/> , є репліки глибокого узагальнення <g/> , принаймні один трагічний образ і справжня трагічна проблема <g/> .
doc#9 Назву тут ці риси <g/> , спрямовуючи за більшим числом прикладів до Синявського <g/> : </p><p> 1. о <g/> , є в закритих складах часто не переходять в і не під наголосом <g/> , — починаючи від форми ясен у перших рядках « <g/> Причинної <g/> » <g/> , пор <g/> .
doc#81 Фактом <g/> , одначе <g/> , є <g/> , що принаймні своїх загиблих німці вшановували більше <g/> , ніж радянці своїх <g/> , які були для них тільки падлом <g/> .
doc#9 Такі словечка з більш або менш насиченими емоційністю забарвленнями виходять уже далеко за межі книжкової мови і <g/> , отже <g/> , є найкращим свідченням того <g/> , як органічно вливаються галицькі елементи до української літературної мови <g/> . </p>
doc#40 Особливість займенника <g/> , отже <g/> , є та <g/> , що він набирає конкретного ( <g/> предметового <g/> ) значення — і кожного разу іншого — тільки в конкретних ситуаціях <g/> , що він <g/> , як кажуть <g/> , потребує завжди корелятів <g/> , щоб бути зрозумілим <g/> .
doc#40 Поперше <g/> , є такі сполучники <g/> , які розмірно пізніше включилися в систему гіпотактичних сполучників і ще не асоціювалися з певним відповідником <g/> .
doc#72 Таким чином стилістично невтральні російські звороти набули сильного фолкльорного забарвлення <g/> , бо наведені українські відповідники зустрічаємо тільки в народних піснях <g/> , інколи як елемент сталих словосполучень ( <g/> таким <g/> , правдоподібно <g/> , є дзюркотонька <g/> , що потрапила в Грінченків словник з поеми П. Куліша <g/> , а в Академічному подана без документації й стилістичної характеристики <g/> ) <g/> .
doc#15 <p> Фактором <g/> , що сприяє переоформленню підметів у називні речення <g/> , є також узгодження присудка тільки з одним із підметів ряду <g/> . </p>
doc#47 Так <g/> , але тепер можна додати <g/> : в тому сполученні поваги <g/> , неприступности з кокетством і напівдитячою хвалькуватістю <g/> , яке характеризує Сотничиху <g/> , є риси самої поетки <g/> .
doc#12 <p> Шоб показати йотовану вимову голосних я <g/> , ю <g/> , є <g/> , ї після приголосної <g/> , відповідно до вимови даного слова в чужій мові <g/> , пишемо перед літерами я <g/> , ю <g/> , є <g/> , ї після д <g/> , т <g/> , з <g/> , с <g/> , ц <g/> , л <g/> , н — знак м'якшення <g/> , а після інших приголосних — апостроф <g/> , напр <g/> .
doc#72 Загальний спад у роках 1921-1923 є наслідком руїни народного господарства й ліквідації приватних видавництв ( <g/> якоюсь мірою це змінилося після проголошення “ <g/> Нової економічної політики <g/> ” в березні 1921 р. <g/> ) <g/> .
doc#72 Це тим питаю <g/> , що мені бажається знати <g/> : є руський язик в Галичині язиком літератури однії <g/> , чи й жизні <g/> ?
doc#67 У поезії Боровиковського нам здається <g/> , що ми бачимо мотивацію <g/> : є козак <g/> , є дівчина <g/> , козак любить дівчину <g/> , дівчина <g/> , як належить <g/> , любить козака <g/> .
doc#36 Саме в Києві відкрилося Ґе <g/> , що « <g/> є на світі старовина <g/> » ( <g/> Стасов <g/> .
doc#53 У зазначеній статті « <g/> О малорусских азбуках <g/> » є згадка про видану абетку Горячковського <g/> , мені невідому <g/> .
doc#24 А ввесь « <g/> Наказ <g/> » є ніщо інше <g/> , як монтаж центральних образів з усіх попередніх розділів <g/> .
doc#47 На додаток <g/> , у другому циклі « <g/> Туги <g/> » є ще три такі вірші <g/> .
doc#28 Вона наслідує різні зразки майстерно — це забезпечене високою літературною культурою висококваліфікованого літературознавця Филиповича — створює часом навіть чистіші втілення засад того чи того літературного стилю <g/> , ніж це було в основоположників цього стилю на Україні <g/> , — але все це не відбиває живої душі поета і людини <g/> , а без цього нема спражньої поезії <g/> , а є тільки ремесло або майстерність <g/> .
doc#10 Поскільки в рукописі переважають білоруські риси <g/> , але є і послідовно додержані деякі російські риси <g/> , Ганцов висуває думку <g/> , що рукопис був написаний або в Пскові або в Смоленську <g/> , себто на білорусько-російській межі <g/> .
doc#11 Чорти його звичайно тримаються — поза підземним царством — у Прусії й Саксонії <g/> , але є підозра <g/> , чи не зустрічалися ви з ним на котрій-небудь зупинці венеційського вапоретта <g/> .