This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 | , ні сентиментальність <g/> »lxv <g/> . Інакше кажучи <g/> , | ці | думки можна віднести до взаємодії діялектів і |
doc#9 | відмінках і сіх <g/> , сім <g/> , сіми ( <g/> в літературній мові | ці | форми відбилися в формі сполучника буцім із |
doc#9 | роблений <g/> ) xcv <g/> . </p><p> Синявський хоче розглядати всі | ці | факти як вияв говірки Шевченка <g/> . На його думку <g/> , « |
doc#9 | » <g/> ) <g/> , стужа ( <g/> там же <g/> ) <g/> , стрига ( <g/> там же <g/> ) <g/> . Можливо <g/> , що | ці | слова ведуть нас до чернігівських говірок <g/> . </p> |
doc#10 | у наголосі — як щодо характеру <g/> , так і щодо місця — | ці | говірки стоять чи не ближче до північних <g/> , ніж до |
doc#10 | фактично <g/> . Все таки варте заходу повизбирувати | ці | зернятка <g/> , щоб яскравіше уявити собі <g/> , куди |
doc#10 | сучасних українських говірок <g/> . Вони <g/> , | ці | висновки <g/> , конечно вимагали б свого |
doc#10 | , перехід л у нескладове у тощо <g/> . Риси | ці | зібрані досить повно в ( <g/> 6 <g/> ) <g/> , але вичислені |
doc#10 | явища терміну “ <g/> милозвучність <g/> ” <g/> ) <g/> . Тепер усі | ці | риси української літературної мови здаються |
doc#10 | використовуються в них лише принагідно <g/> . Тому | ці | праці можна з однаковим правом розглядати і в |
doc#10 | переслідування української науки й культури | ці | задуми не змогли здійснитися <g/> . Від |
doc#12 | основа вивідного слова кінчається на х <g/> , ш <g/> , с <g/> , то | ці | літери пропускаються <g/> , напр <g/> . <g/> : волох — |
doc#12 | . </p><p> У словах позичених у пізніші часи <g/> , | ці | групи передаємо українськими сполуками ля <g/> , |
doc#12 | , взагалі беручи <g/> , між іншим <g/> , нівроку тощо <g/> , коли | ці | слова виступають як вставні <g/> , напр <g/> . <g/> : “ <g/> Певна річ |
doc#13 | . Сам Байрон <g/> , як відомо <g/> , уникав показувати | ці | причини <g/> , він збував їх натяками <g/> , туманними |
doc#13 | білі курені <g/> , — </p><p> це рембрандтівська картина <g/> , | ці | курені до болю білі <g/> , аж око сліпить від їх |
doc#15 | " <g/> назви вулиць <g/> , титули на книжках і т. ін <g/> . " <g/> ; але | ці | називні відмінки на думку автора не |
doc#15 | ( <g/> виявленню її допомагають жести <g/> ) <g/> , так що | ці | речення <g/> , як і всякі <g/> , при будь-яких обставинах ( |
doc#15 | або непрямого відмінка іменника <g/> , якщо тільки | ці | члени не мисляться при самому називному <g/> " м. </p><p> Хоч |
doc#15 | наближається до викладених вище поглядів на | ці | вирази як на еквіваленти речень <g/> . Однак <g/> , і |