Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 Всесвіту та соціяльного устрою і застосувавши цей принцип рівноваги в самому стилі своєї поезії <g/> ,
doc#1 кумира <g/> , </p><p> Людськії шашелі <g/> . </p><p> Якщо аналізувати цей вірш з погляду ідей та поглядів Т. Шевченка в
doc#1 як зачинателя нового устрою <g/> , але тепер цей устрій не обмежується слов'янами <g/> , а
doc#1 . Даремно було б гадати <g/> , як довго тривав би цей період <g/> , якби доля присудила Шевченкові жити
doc#2 можливість підсумовувати и порівнювати <g/> . За цей час одні встигли переглянути свої старі
doc#2 відкриває цикл « <g/> Печерних рисунків <g/> » <g/> . Ось цей вірш <g/> : </p><p> Зуб <g/> , ратище <g/> , копито <g/> , пазур <g/> . </p><p> Тут муж ішов
doc#2 людини <g/> , якби дивним дивом не накладалося на цей комплекс почуттів ще одне <g/> : почуття
doc#2 . </p><p> А ось молодість і материнство <g/> : </p><p> Хто виїде в цей час із двору <g/> ? </p><p> Про бурю вихорі говорять <g/> . </p><p> Вже
doc#4 років мовчання <g/> , 1937—1944 ( <g/> який повториться <g/> , цей мертвий час <g/> , у інші сім чи вісім років <g/> , 1956—
doc#4 Та про це докладніше далі <g/> . </p><p> Підсумовуючи <g/> , отже <g/> , цей свого роду пролог до моєї статті ( <g/> не
doc#4 так рішуче й успішно позбулася в « <g/> нових <g/> » ( <g/> хоч цей рядок трапився саме в одній з « <g/> нових <g/> » <g/> ) <g/> . </p><p> Не мігши
doc#4 тяжче через те <g/> , що ми не знаємо <g/> , як складався цей збірник <g/> . Не сказано в ньому нічого про багато
doc#4 на зразок Золотонізький ( <g/> тричі <g/> , ніби походить цей прикметник не від Золотоноші <g/> , а від якоїсь
doc#4 українок Америки <g/> , роблячи добре діло — видаючи цей том <g/> , — не міг забезпечити <g/> , щоб кожний вірш мав
doc#4 , і одна з читацьких насолод саме в тому <g/> , щоб цей образ камінчик по камінчику складати <g/> ,
doc#4 особи <g/> , себе <g/> , в гармонії світу <g/> . Назву умовно цей комплекс ґетеансько-рількеанським <g/> . Роблю це
doc#4 боротьбі <g/> , </p><p> і пробачення нам не буде <g/> , милий <g/> , </p><p> ні по цей <g/> , </p><p> ні по той бік <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> Жаль <g/> » <g/> ) </p><p> Овідій міг не хотіти
doc#4 нічним <g/> , </p><p> Я чую смалятину й дим <g/> … </p><p> Непевний вчинок цей спішний <g/> ! </p><p> Не ґвалту я — міньби хотів <g/> , ( <g/> с. 443 <g/> ) </p>
doc#4 свої сині очі <g/> … </p><p> ( <g/> « <g/> Внукам <g/> » <g/> ) </p><p> І подумати тільки <g/> , що цей набубнявілий емоцією пристрасти й жаху
doc#4 — портрет самої авторки <g/> . І ми вже готові взяти цей образ у супутники нашого життя і <g/> , відтепер <g/> , іти