Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 Якщо близько 1870 р. в Олександрівську ( <g/> нині Запоріжжя <g/> ) не чути було іншої мови <g/> , крім української <g/> , то на 1910 р. “ <g/> Сорок год тому назад к. 1870 всі міщани <g/> , чиновники і взагалі все населення говорило чистою українською мовою <g/> , а тепер к. 1910 <g/> …
doc#26 Ближче до теми теперішньої нашої мови <g/> , на Україні <g/> , і зокрема в історії літератури української <g/> , ці погляди знайшли свій вислів у писаннях Миколи Зерова <g/> , Агапія Шамрая <g/> , Олександра Білецького <g/> , ще кількох одиниць <g/> , але тільки одиниць <g/> , до того ж одиниць <g/> , більшість яких була примушена замовкнути назавжди або на довгі роки <g/> .
doc#72 Це був закарпатський спосіб переходу до справжньої літературної мови <g/> , чи то української <g/> , чи російської <g/> . </p>
doc#56 Чи багато росіян психологічно готові прийняти становище <g/> , коли щоб поїхати до Харкова чи Одеси <g/> , росіянин мусітиме прийти до українського консульства в Москві <g/> , чи Ленінграді <g/> , чи Солженіцинселі десь у нетрах Сибіру <g/> , — де там буде тоді столиця нової Росії — і дістати візу українських господарів землі української <g/> , як він робить <g/> , коли хоче поїхати до якоїсь там Англії чи Албанії <g/> ?
doc#72 Уряд ставився вороже і до української <g/> , і до російської мови та фактично заборонив їх уживати <g/> .
doc#72 <p> </doc> </p><p> 1. Кілька впровідних завваг </p><p> Історія літературних мов <g/> , а <g/> , отже <g/> , і української <g/> , — не нова дисципліна <g/> .
doc#10 Але це був початок українізації <g/> , багато людей переходили від російської мови до менше звичної української <g/> , — і треба було дати їм змогу перекладати з російської мови на українську <g/> .
doc#74 Затонський заявляє <g/> , що такий погляд виник на підставі помилкового припущення <g/> , наче носієм російської культури є пролетаріят <g/> , а української - селянство <g/> .
doc#53 Це вона <g/> , втрачаючи свій надрядний характер <g/> , роблячися етнографічно-російською <g/> , витворювала передумови для постання всефункційної і тим самим незалежної мови української <g/> .
doc#72 Не один <g/> , </p><p> хто кінчив російську або польську школу <g/> , кого виховано в російській чи польській культурі <g/> , повернувся до української <g/> .
doc#81 Не могло бути й мови про будь-які мотиви самостійности чи суверенности української <g/> .
doc#36 Однак щоденна російська мова поміщицької верстви мала сильну домішку української <g/> .
doc#10 <p> У цьому розділі я зупинюся тільки над ( <g/> 16 <g/> ) <g/> , бо ця праця <g/> , поперше <g/> , занадто щільно зв'язана з спостереженнями Курило в Хоробричах <g/> , а подруге <g/> , вона однаково випадає з циклу праць <g/> , що мають бути об'єктом нашого розгляду в наступному розділі <g/> , бо вона — єдина праця Курило <g/> , зв'язана з проблемами історії білоруської й російської мов <g/> , а не української <g/> . </p>
doc#65 <p> Починаючи від приблизно 1930-х років усі чужі слова <g/> , що входять до російської мови <g/> , тим самим автоматично входять до української <g/> .
doc#65 Звук і тут малпує російську вимову й перекреслює історичний розвиток української <g/> .
doc#53 Отже <g/> , схема розвитку літературних мов у їхній взаємодії з мовами розмовними серед східних слов'ян у межах Російської імперії уявлялася Потебні — у дуже спрощеному викладі — в трьох етапах <g/> : спершу дві мови <g/> , українська й російська <g/> , потім витворення однієї літературної <g/> , сказати б <g/> , надмови <g/> , потім унаслідок чимраз більшого наближення цієї останньої до мови власне російської <g/> , — потреба емансипації мови української <g/> .
doc#76 Неможливо знайти таку дату для кожної живої мови <g/> , також для української <g/> .
doc#13 Він зродився з чужинецьких перекотів через пошматоване тіло України <g/> , він — це новий варіянт Маланюкового степового прокляття людини української <g/> . </p>
doc#49 А в подібних асоціяціях живий і непідкреслений вияв національної традиції кожної літератури <g/> , в даному випадку — української <g/> . </p>
doc#72 Вживані в освітніх установах шкільні граматики були або цілком витримані в галицькій традиції ( <g/> С. Смаль-Стоцький і Ф. Ґартнер <g/> , “ <g/> Граматика української [ <g/> руської <g/> ] мови <g/> ” <g/> , четверте видання <g/> , 1928 <g/> ) <g/> , або вносили дуже невеликі зміни ( <g/> “ <g/> Граматичні вправи <g/> ” для вжитку в різних клясах і типах шкіл Ом <g/> .