Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 ( <g/> Шах [ <g/> 264 <g/> ] пригадує <g/> , що учні української гімназії у Львові залюбки читали польські книжки з науки доброго тону <g/> ) <g/> .
doc#55 Навпаки <g/> , запровадження -і в іменниках середнього роду типу іменіі ( <g/> родовий однини <g/> ) не має <g/> , здається <g/> , ґрунту в унутрішньому розвитку української деклінації ( <g/> четверта відміна не має « <g/> м'якого <g/> » підтипу <g/> ) <g/> , відриває відміну типу ім'я від типу теля <g/> , суперечить морфологічній тенденції і довільна в рамках української морфології <g/> . </p>
doc#24 Твір був задуманий як синтеза світосприймання української доби двадцятих років <g/> .
doc#24 Відходячи від плазування побутовщини <g/> , відходячи від учнівства неоклясиків <g/> , шукаючи творчої синтези <g/> , що здатна була б виявити глибину прагнень і ранніх довершень української духовости <g/> , « <g/> активні романтики <g/> » ВАПЛІТЕ і побратими їх зверталися до монументальности середньовіччя <g/> , множачи її на динаміку нашої епохи <g/> .
doc#73 Перша доповідь в ідеологічній площині приходила до висновків <g/> , близьких до тих <g/> , які висував перед тим Ю. Шерех у площині стильовій <g/> : повернення української літератури <g/> , збагаченої європейською школою <g/> , до джерел української духовости <g/> , зокрема до Шевченка <g/> .
doc#16 Гармонійна <g/> , цілісна людина — і лірична <g/> , і мужня <g/> , і мудра <g/> , і ніжна <g/> ; і сувора <g/> , і добра — в гармонійному суспільстві — ось ідеал української духовости <g/> .
doc#49 Тон селянського раю як втілення української духової традиції <g/> , витриманий і в ритміці <g/> , і в синтаксі <g/> , і в образності <g/> , і в словнику <g/> , і в інструментації <g/> .
doc#10 185—190. </p><p> 8. Чергові завдання української діалектології <g/> .
doc#36 Але ні в якому разі не збайдужів він до української дійсности <g/> .
doc#47 Банкрутство української еміграції <g/> , 2 <g/> ; VII <g/> .
doc#57 Жук виступає проти культурного примітивізму й заперечення живої <g/> , новаторської творчости <g/> , що характеризують більшість української еміграції <g/> .
doc#80 Звідси могла гостро постати тема зради і страх кари за неї <g/> , у застосуванні до самого автора і до української еміграції в цілості <g/> .
doc#79 <p> Збожеволіла на національному питанні частина української еміґрації дошукується позитивного представника українського народу то в дядькові Тарасові <g/> , то в Мокієві <g/> .
doc#73 З-поміж різноманітних стильових прямувань сучасного письменства української еміґрації критик виділив як найважливіші з погляду дальшої долі української літератури ті <g/> , що не просто наслідують чужі зразки <g/> , а прагнуть виявлення особливостей української духовости як у змісті <g/> , так і в формі своїх творів <g/> .
doc#73 <p> Уже в часи першого з'їзду і авґсбурзької конференції МУРу по окремих місцях скупчення української еміґрації почали були творитися місцеві об'єднання письменників ( <g/> або письменників і журналістів спільно <g/> , або навіть усіх діячів мистецтва й преси разом <g/> ) <g/> .
doc#65 Це або “ <g/> благотворні впливи російської мови <g/> ” <g/> , або “ <g/> збагачення української з братньої мови <g/> ” тощо <g/> .
doc#81 З української й західної літератур взагалі не було семінарів і лябораторій <g/> , з російської це було покладене на плечі Марµарити Орестівни Ґабель <g/> .
doc#72 48 </p><p> Раковський посилався на чисельність росіян та російськомовного населення в Києві <g/> , Одесі й центрах скупчення пролетаріату та на гадану обопільну зрозумілість української й російської мов <g/> . </p>
doc#72 Він не відкидав того <g/> , що було спільне для української й російської мов <g/> , але боронив також “ <g/> польонізми <g/> ” чи в лапках <g/> , чи без лапок <g/> .
doc#22 Бідаки <g/> , що вмирають з голоду тоді <g/> , як багатії не знають <g/> , що робити з грішми <g/> , з типовою для української й російської народницької поезії апеляцією до шкуринки хліба — звичайно ж <g/> , чорного <g/> , — це з поезії Грабовського або Некрасова <g/> , з звернень жебраків царської Росії до перехожих <g/> .