Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Ось кілька таких слів <g/> : форму глядач подають О. Синявськийxliii <g/> , Г. Голоскевич <g/> , О. Ізюмов — О. Панейкоxliv ( <g/> у Грій <g/> , слова нема ще зовсім <g/> ) <g/> ; але в живій мові досить часто є і глядач <g/> ; наглядач з кінцевим наголосом дають Із <g/> .
doc#9 Подамо зразки таких конструкцій <g/> , не претендуючи <g/> , звичайно <g/> , і тут на повноту охоплення матеріялу <g/> . </p>
doc#9 Тут навіяні галицьким впливом такі явища <g/> , як вимова и <g/> , а не і після приголосних д <g/> , т <g/> , з <g/> , с <g/> , ц <g/> , р перед приголосним ( <g/> так зване « <g/> правило дев'ятки <g/> » <g/> , але вимова и після ж <g/> , ч <g/> , щ випливає із фонетичної системи східноукраїнських говірок <g/> , бо там ці приголосні теж стверділі <g/> ) <g/> ; вимова є <g/> , а не і' в словах грецького походження на місці ети ( <g/> амнестія <g/> , етер <g/> ) <g/> ; вимова є <g/> , а не є на початку таких слів <g/> , як Европа <g/> , Ефрат <g/> ; вимова ай замість ей у словах німецького походження ( <g/> Швайцарія <g/> , портвайн <g/> ) <g/> ; вимова ев замість ей у словах типу невтральний <g/> ; вимова -ер замість -ор відповідно до французького наростка -еиг ( <g/> гувернер <g/> , монтер <g/> ) <g/> ; пом'якшена вимова л у багатьох чужих словах ( <g/> бльокада <g/> , кляса <g/> ) <g/> ; збереження ґ відповідно до чужого g в багатьох чужих словах ( <g/> гума <g/> , Грація <g/> ) <g/> ; відмінювання чужих іменників на -о ( <g/> авто <g/> , пальто <g/> , бюро <g/> ) li тощо <g/> .
doc#9 <p> Творчість Шевченка не принесла українській літературній мові звільнення від північноукраїнських елементів <g/> , хоч у нього вже годі шукати таких виразно північних проявів <g/> , як перехід о в у тощо <g/> , навіть у рештках <g/> .
doc#9 Він не був такий активний і ґвалтовний <g/> , як вплив Галичини <g/> , тому він не спричиняв таких запальних дискусій <g/> .
doc#10 В таких умовах довелося звертатися з просьбою подіитися спогадами або матеріалами до ряду осіб <g/> .
doc#10 Уже ( <g/> 4 <g/> ) відкривалася паралелями в розвитку о в нових закритих складах у мовах сербській <g/> , словацькій <g/> , лужицькій <g/> , чеській і польській ( <g/> 4 <g/> , 116 <g/> ) <g/> , а далі він висуває програму дослідити “ <g/> цілу низку тих фонетичних та морфологічних з'явищ <g/> , що відзначають українську мову разом із південними або західніми слов'янськими супроти руської <g/> ” ( <g/> 6 <g/> , 257 <g/> ) і тут перелічує п'ять таких особливостей26> <g/> ) <g/> .
doc#10 Таким чином погляд Ганцова про незмінність о в ненаголошених складах у північних говірках як таких і сьогодні треба вважати за ближчий до істини <g/> . </p>
doc#10 Хоч вона могла б укласти чимало таких описів <g/> , але написала тільки один — опис радше білоруської говірки з крайньої півночі України — села Хоробричів ( <g/> 11 <g/> ) <g/> .
doc#10 Уже Ганцов побачив <g/> , що це не надто ймовірна теорія <g/> , бо спадний характер наголосу в північноукраїнських говірках не сприяє внутрішньому розвиткові “ <g/> другої частини <g/> ” цих дифтонгів у напрямі до і. Тоді <g/> , коли Ганцов писав свою визначну “ <g/> Діялектологічну клясифікацію українських говірок <g/> ” <g/> , Курило робила спостереження над говіркою Хоробричів і над іншими чернігівськими говірками і <g/> , за всіма ознаками <g/> , незалежно від нього прийшла до таких самих висновків <g/> .
doc#12 Писати треба в таких випадках ту літеру <g/> , що відповідає етимології слова <g/> .
doc#12 <p> Б. о — у. </p><p> Ненаголошене о в поправній українській вимові подеколи може наближатися до у. Писати треба в таких випадках ту літеру <g/> , що відповідає етимології слова <g/> , за винятком слів <g/> : будяк <g/> , ворушити <g/> , ґуральня <g/> , мачуха <g/> , парубок <g/> , полум'я <g/> , яблуко <g/> , яблуня <g/> …
doc#12 : „Як пан був не з таких <g/> , так і о. Гервасій“ ( <g/> Свидницький <g/> ) <g/> . </p>
doc#14 Але з погляду — коли вже дозволено звертатися до таких високих персон — Історії <g/> , це був тільки малий <g/> , але доконечний епізод на шляху визволення України <g/> , — і епізод цілком позитивного змісту <g/> .
doc#15 Він розглядає як однотипні ( <g/> генетично <g/> , але в нього взагалі підхід генетичний <g/> ) такі речення <g/> , як <g/> : пожар <g/> , время <g/> , стыд <g/> , стыдно <g/> , хорошо <g/> , хожено <g/> , убито - на тій підставі <g/> , що всі ці слова - іменного походження <g/> ; сюди ж відносить він і переліки <g/> , заголовки і т. п. </p><p> Томсон знає тільки ті бездієслівні речення <g/> , в яких нема ні присудка <g/> , ні підмета <g/> , а для безпосереднього повідомлення всього складного </p><p> уявлення означається словом та частина його <g/> , яка випадково найбільше збуджена в душі мовця <g/> , бо звичайно нема таких слів <g/> , якими можна позначити все складне уявлення в сукупності <g/> .
doc#15 <p> Таке становище здається нам <g/> , звиклим до цього поняття <g/> , дивним <g/> , але <g/> , наскільки можу про це судити <g/> , граматика таких мов <g/> , як польська <g/> , чеська <g/> , сербська <g/> , німецька і <g/> , очевидно <g/> , інших західньоевропейських мов і тепер <g/> , як правило <g/> , не оперує цим поняттям <g/> , не кажучи вже про старі праці <g/> , як <g/> , приміром <g/> , польська синтакса Малецького або сербська Маретіча и <g/> , які чи то зовсім не подають навіть прикладів називних речень <g/> , чи то розглядають їх як звичайні неповні <g/> , не кажучи про порівняльно-синтакичну роботу В. Яґіча « <g/> Beiträge zur slavischen Syntax <g/> » <g/> , який посідає щодо бездієслівних речень ( <g/> називних як окремого типу і він не знає <g/> ) приблизно ту ж позицію <g/> ,
doc#15 Після таких визначень слід було б <g/> , щоб бути послідовними <g/> , визнати за розгляданими словосполуками характер речень <g/> ; але <g/> , на диво <g/> , Перегінець відмовляє їм у цьому <g/> , з їх еквівалентами речень <g/> , слідом за Пєшковським </p><p> підкреслює неможливість обставинних конструкцій у них і навіть <g/> , непосередньо суперечачи самому собі <g/> , говорить про нібито " <g/> послаблення присудкових форм <g/> " у них <g/> , яке <g/> , мовляв <g/> , " <g/> дорівнює [ <g/> …
doc#15 І кількісно таких прикладів у Шевченка значно більше <g/> : </p><p> Ще молоді собі були <g/> , </p><p> Жили самі <g/> .
doc#15 Треба <g/> , правда <g/> , зробити ще те обмеження <g/> , що в українській мові дисльокація не набирає таких розмірів <g/> , як у французькій <g/> . </p>
doc#15 В своєрідно сконцентрованому вигляді тут виявляється та двоелементність <g/> , яка властива реченню <g/> , яка примусила Шахматова передбачити те <g/> , що називний відмінок імени в таких випадках сполучає в собі елементи значення підмета й елементи значення присудка <g/> . </p>