Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 Ширячися звідти на північ <g/> , зміна ця справді мога прищеплюватися не в усіх категоріях слів <g/> , а — в умовах взаємодії з польською мовою —в тих словах <g/> , де польська мова мала ȩ. Одначе і тут вплив цей був взаємний <g/> , бо як показують новіші досліди27 <g/> ) <g/> , самі польські діялекти в цих випадках утрачали — під українським <g/> , мабуть <g/> , впливом — носовість так що обидві мови </p><p> діставали в наслідок вирівнювання <g/> , створеного відмінними процесами <g/> , той самий наслідок — ‘е. Може постати питання про те <g/> , чому ж у гуцульських говірках 'а >'е. Наскільки нам взагалі приступні причини цього явища <g/> , я б шукав їх радше
doc#13 <p> Що справді підносить поему над усяким епігонством — це її четвертий образ <g/> .
doc#15 Із полемічних зауважень проти концепції А. В. Попова <g/> , вставлених у другому виданні його головної праці на синтаксичні теми <g/> , бачимо <g/> , що Потебня справді розглядає речення з називним відмінком імени пожар <g/> !
doc#15 У рецензії на синтаксу латинської мови 0. Ірані він писав <g/> : </p><p> Основу іменного речення становить просте називання речі <g/> , що випливає в думці мовця <g/> , а тому основною формою іменного речення є номінатив <g/> ; і номінативне речення справді найчисленніше в усіх мовах <g/> , не тільки в латині <g/> . </p>
doc#15 Отже <g/> , навіть якщо справді тепер сфера застосування називних речень відповідає даній характеристиці <g/> , то це ще не говорить про їхнє походження нічого або майже нічого <g/> .
doc#15 <p> Нарешті <g/> , важливо і те <g/> , що тоді <g/> , на перших кроках свого проникнення в літературну мову <g/> , називні речення не завжди відмежовувалися так різко і чітко від інших синтаксичних конструкцій <g/> , не виявляли тенденції купчитися одне до одного в ізоляції від іншого контексту <g/> , тенденції <g/> , яка справді мало властива усній мові і яка <g/> , очевидно <g/> , і привела до витворення погляду <g/> , ніби називні речення - категорія писаної мови <g/> . </p>
doc#15 Накопичення ізольованих називних речень - риса пізніша і <g/> , мабуть <g/> , справді розвинена в писаній мові <g/> , а не в усній <g/> . </p>
doc#15 <p> ( <g/> « <g/> Княжна <g/> » <g/> ) </p><p> Було що справді <g/> , і що снилось <g/> ? </p>
doc#15 І <g/> , очевидно <g/> , тільки після цього стало справді можливим накопичення називних речень <g/> , ізольованих від тексту і одне від одного <g/> , в великій кількості <g/> .
doc#16 <p> Чи Донцов справді думає <g/> , що Юрій Косач заражений большевизмом <g/> ?
doc#16 Спроба « <g/> конкістадоризувати <g/> » українську « <g/> еліту <g/> » і протиставити її народові — і практично неплідна <g/> , і справді цілком чужа історії й психології українця — чи то з « <g/> гречкосіїв <g/> » <g/> , чи то з т. зв <g/> .
doc#16 Можна було б ще тільки додати <g/> , що « <g/> вузьке <g/> » « <g/> драгоманівське <g/> » розуміння проблем викликало як реакцію в « <g/> Віснику <g/> » справді протилежне розуміння <g/> , але такою ж самою <g/> , коли ще не більшою мірою вузьке <g/> .
doc#16 <p> Національна революція 1917—1921 років справді виявила великі хиби українського національного організму <g/> .
doc#16 Концепцію нового етапу нашого визвольного руху <g/> , яка потребує ще свого докладного опрацювання і деталізації <g/> , і визначають передусім оці найголовніші складники <g/> : антеїзм <g/> , єдність національного фронту <g/> , толерантність до своїх партнерів у межах національного фронту <g/> , ідеал цілісної української людини і цілісне сприйняття всіх українських традицій <g/> : і княжої доби <g/> , і козачої <g/> , і XIX сторіччя в їх синтезі ' <g/> , —розуміється <g/> , відвіюючи від справді українських традицій чужі невідповідні впливи і перекривлення <g/> , спричинені чужим тиском <g/> .
doc#16 Хаос українського світу <g/> , вперше після многолітньої перерви створеного в роки Визвольних Змагань 1917—1921 <g/> , мусів бути упорядкований справді розділенням <g/> , диференціяцією <g/> , поляризацією <g/> , відмежуванням творчого від трухлого <g/> , сильного від кволого <g/> , боєздатного від скиглійського <g/> .
doc#19 Бо справді <g/> : в тогочасних умовах кожна нова українська книжка <g/> , хоч би найбезневиннішого змісту <g/> , була фактом політичним <g/> .
doc#21 Ми справді поверталися до давніх розквітів своєї культури і до Европи <g/> .
doc#21 Ніхто <g/> , справді <g/> , як домовлено <g/> , не втручався в те <g/> , що я робив <g/> , — ні з “ <g/> Української трибуни <g/> ” <g/> , ні з МУРу <g/> , я відповідав за все перед своїм сумлінням <g/> .
doc#22 <p> Президент говорить <g/> : « <g/> Яка є єдина оборона <g/> , єдина надія справді сучасного світу <g/> ?
doc#22 <p> Ці деталі чи ці символи <g/> , справді <g/> , характеризують два типи життя <g/> .