Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 мові стає зрозумілою <g/> , коли ми з'ясовуємо собі <g/> , що слово вчасний літературна мова затримала
doc#9 цабе на горбок <g/> » ( <g/> Ч. 205 <g/> ) <g/> , кожний легко уявить собі якогось селянина на волах <g/> , але аж ніяк не
doc#10 ці зернятка <g/> , щоб яскравіше уявити собі <g/> , куди прямувала думка Ганцова <g/> . Треба сказати <g/> ,
doc#12 . <g/> : „А Залізняк—попереду <g/> , нашорошив уха <g/> ; їде собі <g/> ; люльку курить <g/> , нікому ні слова“ ( <g/> Шевченко <g/> ) </p><p> Д.
doc#14 поет любить її і журиться за нею <g/> . Одначе він має в собі досить поета <g/> , щоб визнати <g/> , що попри всю
doc#15 ( <g/> ! <g/> ) психологією <g/> . </p><p> Цим він остаточно закриває собі шлях до встановлення називних речень <g/> , як
doc#15 ) <g/> . </p><p> Сповіщення <g/> , які нас тут цікавлять <g/> , і собі поділяються на вільні ( <g/> luźne <g/> ) - зрозумілі поза
doc#15 відмінок імени в таких випадках сполучає в собі елементи значення підмета й елементи значення
doc#15 з діяльністю особи <g/> , але важливу саму по собі <g/> , важливу як дію <g/> . Так навіть з уламків речень при
doc#16 , назвати просто « <g/> дегенератом <g/> » <g/> . Такий собі Абрам Гозенпуд у спеціяльній статті «
doc#16 що характеризують « <g/> людину маси <g/> » <g/> : « <g/> Людина має в собі певний запас ідей <g/> ; вона вважає <g/> , що його досить і
doc#16 волю від розуму й почуття <g/> , воно сотворило собі з сліпої волі кумира <g/> , воно хотіло <g/> , щоб воля <g/> ,
doc#16 окреслених контурів <g/> . Кожний мусів усвідомити собі <g/> , куди він належить і чого він хоче <g/> . Кожний мусів
doc#17 Чемберлени <g/> » <g/> ) <g/> . Перша дія стала замкненою в собі геніяльною цілістю <g/> , дальші три дії –
doc#17 обмежености <g/> . Це був світ <g/> , – замкнений у собі <g/> . Страшний і світлий <g/> . – Страшний своєю
doc#18 і найупослідженіший народ несе в собі Божий заповіт і відслонить світло людству <g/> . </p>
doc#18 голосами <g/> , почугими в час передсмертного звіту собі і Богові <g/> . Ізоляція і самота осту- пають душу в її
doc#19 , трагічно-безпорадною постаттю <g/> , що несе в собі причини загибелі свого старого гнізда і
doc#19 старому гнізду <g/> . Воно несло зерна розкладу в собі <g/> , воно не могло не загинути <g/> . Так стоїть проблема
doc#19 від осоружного нелюба- чоловіка і забезпечити собі волю почуття <g/> ; хорунжий Недригайло <g/> , що