This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 | мові стає зрозумілою <g/> , коли ми з'ясовуємо | собі | <g/> , що слово вчасний літературна мова затримала |
doc#9 | цабе на горбок <g/> » ( <g/> Ч. 205 <g/> ) <g/> , кожний легко уявить | собі | якогось селянина на волах <g/> , але аж ніяк не |
doc#10 | ці зернятка <g/> , щоб яскравіше уявити | собі | <g/> , куди прямувала думка Ганцова <g/> . Треба сказати <g/> , |
doc#12 | . <g/> : „А Залізняк—попереду <g/> , нашорошив уха <g/> ; їде | собі | <g/> ; люльку курить <g/> , нікому ні слова“ ( <g/> Шевченко <g/> ) </p><p> Д. |
doc#14 | поет любить її і журиться за нею <g/> . Одначе він має в | собі | досить поета <g/> , щоб визнати <g/> , що попри всю |
doc#15 | ( <g/> ! <g/> ) психологією <g/> . </p><p> Цим він остаточно закриває | собі | шлях до встановлення називних речень <g/> , як |
doc#15 | ) <g/> . </p><p> Сповіщення <g/> , які нас тут цікавлять <g/> , і | собі | поділяються на вільні ( <g/> luźne <g/> ) - зрозумілі поза |
doc#15 | відмінок імени в таких випадках сполучає в | собі | елементи значення підмета й елементи значення |
doc#15 | з діяльністю особи <g/> , але важливу саму по | собі | <g/> , важливу як дію <g/> . Так навіть з уламків речень при |
doc#16 | , назвати просто « <g/> дегенератом <g/> » <g/> . Такий | собі | Абрам Гозенпуд у спеціяльній статті « |
doc#16 | що характеризують « <g/> людину маси <g/> » <g/> : « <g/> Людина має в | собі | певний запас ідей <g/> ; вона вважає <g/> , що його досить і |
doc#16 | волю від розуму й почуття <g/> , воно сотворило | собі | з сліпої волі кумира <g/> , воно хотіло <g/> , щоб воля <g/> , |
doc#16 | окреслених контурів <g/> . Кожний мусів усвідомити | собі | <g/> , куди він належить і чого він хоче <g/> . Кожний мусів |
doc#17 | Чемберлени <g/> » <g/> ) <g/> . Перша дія стала замкненою в | собі | геніяльною цілістю <g/> , дальші три дії – |
doc#17 | обмежености <g/> . Це був світ <g/> , – замкнений у | собі | <g/> . Страшний і світлий <g/> . – Страшний своєю |
doc#18 | і найупослідженіший народ несе в | собі | Божий заповіт і відслонить світло людству <g/> . </p> |
doc#18 | голосами <g/> , почугими в час передсмертного звіту | собі | і Богові <g/> . Ізоляція і самота осту- пають душу в її |
doc#19 | , трагічно-безпорадною постаттю <g/> , що несе в | собі | причини загибелі свого старого гнізда і |
doc#19 | старому гнізду <g/> . Воно несло зерна розкладу в | собі | <g/> , воно не могло не загинути <g/> . Так стоїть проблема |
doc#19 | від осоружного нелюба- чоловіка і забезпечити | собі | волю почуття <g/> ; хорунжий Недригайло <g/> , що |