Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#8 Він пише про це дуже обережно <g/> , своїй статті він дає назву <g/> , що може відштовхнути кожного політика <g/> , — він називає її « <g/> Проблема Ґотфріда Келлера <g/> » <g/> , саме слово держава він зашифровує словом « <g/> політика <g/> » <g/> , — але він таки ставить цю проблему <g/> .
doc#9 Дещо з того багатства я використав у своїй книжці <g/> .
doc#9 І далі <g/> : « <g/> Під час <g/> , коли на Україні рідко язик українсько-руський є розговорним між тамошною інтелігенцією <g/> , то в Галичині говорять ним як в простій хаті <g/> , так і в найелегантніших і найвищих сальонах <g/> »1. </p><p> Все це були незаперечні факти <g/> , не позначатися на розвитку мови вони не могли <g/> , впливи Галичини на загальноукраїнську літературну мову вони робили дійовими — і тому автор мав цілковиту рацію <g/> , роблячи в своїй статті такий висновок <g/> : « <g/> Як ми учимося зі словарем в руці деяких слів українських <g/> , так най ЗБОЛЯТЬ і українці вийти поза свою тісну межу і навчитись трохи і від нас <g/> .
doc#9 <p> Другий виступ належав знов Б. Грінченкові <g/> , який у своїй новій статті1 забирає ще раз голос <g/> , щоб показати <g/> , що й наддніпрянці брали участь у творенні української науково-публіцистичної мови <g/> . </p>
doc#9 Це ставлення <g/> , як і взагалі обставини життя в українській революційній колонії у Львові <g/> , схопила в деяких цікавих деталях Наталя Романович-Ткаченко в своїй повісті з життя українських революціонерів « <g/> Манівцями <g/> » <g/> , яка не має <g/> , правда <g/> , великого історико-літератур- ного значення <g/> , але зберігає безпосередній документальний інтерес <g/> .
doc#9 Зовсім інші погляди висловлює й боронить він у своїй новій брошурі « <g/> Тяжким шляхом <g/> » <g/> , присвяченій саме розглядові становища молодої української преси і виданій 1907 р. в Харкові <g/> .
doc#9 Але надзвичайно характеристичне <g/> , що навіть старий і безмежно консервативний <g/> , затятий у своїй консервативності І. Нечуй-Левицький не може наважитися до краю закинути все внесене в літературну мову на попередньому етапі розвитку і повинен усупереч своїй позиції принципової оборони діялектної одноосновности літературної мови припустити в новітній літературній мові деякі слова <g/> , які він уважає за галицькі з походження <g/> .
doc#9 Але надзвичайно характеристичне <g/> , що навіть старий і безмежно консервативний <g/> , затятий у своїй консервативності І. Нечуй-Левицький не може наважитися до краю закинути все внесене в літературну мову на попередньому етапі розвитку і повинен усупереч своїй позиції принципової оборони діялектної одноосновности літературної мови припустити в новітній літературній мові деякі слова <g/> , які він уважає за галицькі з походження <g/> .
doc#9 Стаття І. Стешенка в своїй філологічній частині стоїть на невисокому рівні <g/> .
doc#9 Міністр народної освіти генерал-ляйтенант Глазов писав у своїй записці до Комітету міністрів <g/> : « <g/> Українофільський рух сучасної Галичини не можна вважати за настільки слабкий <g/> , щоб він не міг стимулювати на ( <g/> sic <g/> !
doc#9 Як і Леся Українка <g/> , М. Коцюбинський і в своїх поглядах ( <g/> згадаймо подані вище спогади М. Чернявского <g/> ) <g/> , і в своїй практиці був прихильником діялектної многоосновности української літературної мови <g/> , вимішування в літературній мові елементів різнодіялектного походження <g/> , а серед них не на останньому місці й елементів галицького походження <g/> . </p>
doc#9 У своїй переважній частині ці галичани працювали по школах <g/> , у пресі <g/> , в наукових закладах <g/> .
doc#9 <p> Модест Левицький відзначає в своїй брошуріxxvii дуже багато лексичних галицизмів <g/> .
doc#9 Зміна політичного стану українських земель і розквіт національного будівництва на Україні означали б <g/> , між іншим <g/> , повернення конструктивних сил <g/> , що мають у своїй мові деякі галицькі елементи <g/> .
doc#9 У своїй книжці « <g/> Записки о Малороссии <g/> , ее жителях и произведениях <g/> » <g/> , ч. І <g/> , виданій 1798 р. в Петербурзі <g/> , Яків Мих <g/> .
doc#9 <p> Павловський у своїй Граматиці <g/> , як уже сказано <g/> , свідомо орієнтується на полтавський тип мови <g/> .
doc#9 Вірша на Великдень своєю мовою не така витримано чернігівська <g/> , але і вона має в своїй мові сильне північне забарвлення <g/> : </p><p> а. Спорадично у з о в первісно закритому складі <g/> : пробу <g/> ; </p><p> б. Спорадично зберігається без змін о в закритому ненаголошеному складі <g/> : дождав <g/> , под ноги <g/> , карность <g/> , подбит <g/> , подрягу <g/> ; </p><p> в. Спорадично стверділе р <g/> : цара ( <g/> род <g/> .
doc#9 Численні збіги лексики Котляревського зі словником Павловського <g/> , спертим на чернігівські говірки <g/> , я наводжу в своїй уже згадуваній статті про Граматику Павловського <g/> . </p>
doc#9 <p> Отже <g/> , мова Котляревського при своїй виразній полтавській основі ввібрала в себе з літературної традиції чимало чернігівських елементів <g/> .
doc#10 129 <g/> ) не без слушності писав <g/> , що академічний “ <g/> словник у своїй істоті залишається українсько-російським <g/> , тільки слова в нім у зворотнім порядку <g/> ” <g/> . </p>