Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 У “ <g/> Замерзлі вікна і хлопець у молитві <g/> ” ( <g/> ч. 3 <g/> ) ідейний зміст хреста <g/> , перед яким схилив коліна хлопець <g/> , недвозначний <g/> , але непрониклива для світла паморозь на вікні <g/> , напевне <g/> , вабила мистця не тільки мальовничістю своєї поверхні <g/> , а й символікою відгороджености людини від світу <g/> ; і брак природного світла <g/> , посилений образом безсилого блимання гасової лямпи <g/> , а зрештою й <g/> , — напевне холодна <g/> , — кам'яна підлога <g/> , — чи це лише побутові деталі <g/> ?
doc#6 Як і в випадку роману Стовна <g/> , зацікавлення Курилика п'єсою Роберта Болта “ <g/> A Man for All Seasons <g/> ” було <g/> , мабуть <g/> , викликане темою <g/> : життя Томаса Мора <g/> , якого пізніше Курилик зробив однією з центральних постатей своєї саскатунської фрески <g/> .
doc#6 <p> Курилик не створив своєї мистецької школи і не міг її створити <g/> .
doc#6 Як Курилик надолужував прогалини своєї фахової малярської освіти студіюванням курсу рисування Ніколаїдсса <g/> , так давніше Ван Ґог самонавчався з книжок Барга “ <g/> Cours de dessin <g/> ” і “ <g/> Exercices au Fusain <g/> " <g/> .
doc#7 Поезія <g/> , зрештою <g/> , просто перестає бути українською щодо своєї мови <g/> .
doc#8 У своїх неперевершених спогадах про Київський університет його студентських років <g/> , — цій перлині української мемуаристики <g/> , — Петров-Домонтович з <g/> , як завжди <g/> , прихованою іронією <g/> , писав <g/> : « <g/> Іван Іванович Огієнко для своєї вступної лекції в Університеті вибрав тему <g/> : " <g/> Чи правильно поставлений наголос в " <g/> Полтаві <g/> " Ол <g/> .
doc#8 Петров нічого не заперечив <g/> , — він ніколи не сперечався з людьми <g/> , чиє мислення відбувалося в іншій площині <g/> , ніж його <g/> , але він зберіг почуття своєї правоти <g/> : бо таке тлумачення <g/> , яке він давав <g/> , вкладалося в норми його проблематики <g/> , дарма що воно не вкладалося в методи мовознавства <g/> . </p>
doc#8 Це здавалося цілковитою нісенітницею <g/> , і <g/> , бачивши моє ставлення <g/> , він не обґрунтовував своєї тези <g/> .
doc#8 Він любив радості життя — добре поїсти і випити <g/> , але був зовсім байдужий до своєї зовнішності <g/> .
doc#9 Тільки крайні західні околиці внаслідок своєї екзотичности в кращому стані ( <g/> праці І. Верхратського <g/> , В. Шухевича тощо <g/> ) <g/> , але для нас ці матеріяли саме через свою екзотичність <g/> , а отже <g/> , будь-що-будь чужорідність для літературної мови <g/> , найменше цікаві <g/> .
doc#9 П. Куліш писав до галичан <g/> : « <g/> Коли ж ви стоїте за свої особини <g/> , то сим виявляєте узькість своєї тенденції <g/>
doc#9 Опріч безпосередніх позичень <g/> , наближень чи випадкових збігів <g/> , він показував це і загальним характером своєї мови <g/> .
doc#9 А повістярство <g/> , окрім прямої своєї користи <g/> , пригодилось би ще й тим <g/> , що піддавало б галичанам сирого <g/> , первісткового язикового матеріялу для літературно-наукового обробляння нашої речі <g/> .
doc#9 <p> Як видно з досить багатьох поданих прикладів <g/> , М. Старицький у практиці своєї поетичної мови був носієм не стільки спеціяльно галицьких <g/> , скільки взагалі західноукраїнських або <g/> , інакше кажучи <g/> , галицько-волинських мовних впливів <g/> ; до цього слід додати досить вільне використання мовних елементів <g/> , спільних з польською мовою <g/> .
doc#9 Голос хутора <g/> , природний як примітивний інстинкт захисту своєї питомої мови в кожного мовця <g/> , але зовсім некорисний у людини <g/> , що виступає на громадській трибуні з широким розголосом <g/> , цей голос <g/> , що продиктував свого часу Б. Грінченкові його « <g/> Галицькі вірші <g/> » <g/> , тепер змушений був замовкнути під тиском нових обставин життя <g/> . </p>
doc#9 « <g/> Як наші молоді письменники <g/> , прихильники такого письменського з'єднання <g/> , не схаменуться і не покинуть своєї тенденції запроваджувать в наше письменство силу галицьких та вкупі з галицькою мовою й польських слів <g/> , то українці <g/>
doc#9 Літературна мова й далі розвивалася в напрямі ускладнення і поширення своєї діялектної многоосновности <g/> , що зовсім не виключало спеціяльної праці над розвитком популярної <g/> , приступної для малоосвіченого читача чи слухача мови <g/> . </p>
doc#9 Адже біограф М. Коцюбинського розповідає <g/> , що ще на початках своєї творчости письменник працював над літературною мовою і що особливо багато поміток мовного характеру він зробив на перекладі творів Шекспіра <g/> , зробленому П. Кулішем <g/> , і на словнику Ф. Піскунова <g/> , де « <g/> найчастіше трапляються імена Ю. Федьковича <g/> , І. Верхратського <g/> , М. Устияновича <g/> .
doc#9 Будучи чоловіком багатим <g/> , власником многих тисяч десятин землі <g/> , заводів і копалень <g/> , він прапор своєї европейськости ніс досить певною рукою <g/> . </p>
doc#9 Тим-то <g/> , коли 11.08.1918 р. створено спеціяльну термінологічну комісію при Київському Науковому Товаристві <g/> , то вона серед джерел своєї праці зразу ж зазначила і « <g/> матеріяли Львівського Наукового Товариства <g/> , галицькі шкільні підручники <g/> , праці І. Верхратського та інших галицьких учених <g/> »xv <g/> . </p>