This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 | в моєму житті відіграв ролю вирішальну <g/> , може <g/> , | сам | того не знавши <g/> . Про це далі докладніше <g/> , а тут |
doc#81 | . І його невеличкий учинок <g/> , про який він <g/> , може <g/> , | сам | забув за кілька днів <g/> , стоїть для мене вище від |
doc#101 | супроти мого першого приїзду <g/> . Причому <g/> , може <g/> , | сам | факт того <g/> , що ейфорія минула <g/> , цей факт |
doc#33 | вулиці <g/> , серед суворого <g/> , безжального міста <g/> , | сам | серед безмежного зоряного світу <g/> , що ясно |
doc#81 | з моїм Кримом — вони були тепер наймодніші <g/> , | сам | Сталін їздив до Сочі <g/> , де мав « <g/> дачу <g/> » <g/> , а також |
doc#92 | двадцятип'ятилітньої давности <g/> , напевне <g/> , | сам | Якобсон уже переконався в їх застарілості й |
doc#75 | ! І я це роблю у міру сил своїх <g/> . Я <g/> , наприклад <g/> , | сам | веселий хлопець і люблю <g/> , щоб сміялись мої |
doc#47 | для емоції <g/> , експресії й динаміки <g/> . </p><p> І <g/> , нарешті <g/> , | сам | образ Єронима <g/> . Все <g/> , що сказано в поемі <g/> , |
doc#92 | передав Вам свої добрі побажання <g/> » <g/> . </p><p> І <g/> , нарешті <g/> , | сам | Якобсон <g/> , 14 листопада 1962 <g/> : « <g/> 1958 року в Москві |
doc#71 | належать і які ти повинен мати <g/> , Великий Народе <g/> , | сам | хазяїн на Українській Землі <g/> . А в найближчім |
doc#94 | семантичні метаморфози <g/> , поняття народу <g/> , | сам | народ ставали чимраз безформнішими <g/> , |
doc#89 | , він сам помишляв квитки <g/> , сам платив за них <g/> , | сам | добивався до залі <g/> . Культпоходи звичайно |
doc#90 | , який <g/> , попри безсумнівну обдарованість <g/> , | сам | має в собі вже дуже багато від цієї людини-маси <g/> , |
doc#90 | нам не треба применшувати саме у ворога <g/> . </p><p> Отже <g/> , | сам | того не бажаючи <g/> , Гончар показав складники |
doc#92 | Білодідові обвинувачення <g/> . По-перше <g/> , | сам | факт друкування в « <g/> Новій Україні <g/> » — газеті <g/> , що |
doc#31 | . А от ще гасло ( <g/> ніби не лайливе <g/> ) <g/> , яке <g/> , правда <g/> , | сам | Хвильовий бере в лапки <g/> : «" <g/> Дайош <g/> " інтуїцію <g/> » <g/> , |
doc#9 | , і його генієві коряться тоді всі1. </p><p> Правда <g/> , | сам | Шевченко охоче приймав у свою поетичну мову |
doc#40 | . Називний відмінок самостійний <g/> , | сам | або з залежними від нього словами <g/> , граматично |
doc#72 | та Петербурзі ( <g/> Дорошенко 1,9 <g/> ) <g/> . Символічно <g/> , | сам | цар прийняв одного з чільних діячів галицьких |
doc#81 | — він був на шість років старший від мене і <g/> , | сам | постать другорядна й сірувата <g/> , знав багатьох |