Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 повинна бути названою <g/> , щоб існувати <g/> . Привілей поезії — не називати <g/> , не договорювати й
doc#4 він і для мотиву — Україна <g/> . </p><p> Якщо ж говорити про поезії <g/> , де цей мотив названо <g/> , де навіть і
doc#4 пустель <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> Україні <g/> » <g/> ) </p><p> Усе це — прекрасні поезії <g/> , але <g/> , взяті на терези дій- сности <g/> , важать мало <g/> ,
doc#4 від 1944 р. й досі <g/> . Тут міра справжньої поезії <g/> , і поетка виповнює її вщерть <g/> , тут і міра
doc#4 » <g/> , вже тут згадуваний <g/> , так смерть іншого в поезії « <g/> По кому дзвонять <g/> ? » стає і образом авторчиної <g/> ,
doc#4 потрібної для стилізації <g/> . Маю на увазі такі поезії <g/> , як « <g/> Ліричний спогад <g/> » ( <g/> 1971 <g/> ) <g/> , а особливо «
doc#4 голубиними вуалями </p><p> парк <g/> … </p><p> ( <g/> « <g/> Жоржини <g/> » <g/> ) </p><p> До поезії вдирається інтонація побутового діялогу — </p>
doc#4 осіннього бунту і осіннього спокою цієї поезії <g/> ? Чи тільки ствердить істину не нового вже давно
doc#4 , хоч він і йде в річищі вичищення новітньої поезії від котурняної бутафорії й чимраз більшого
doc#7 для автора <g/> , а може і для розвитку української поезії на еміґрації <g/> . </p><p> Мова йде про віршик Олега
doc#7 формі <g/> , але схоплюють посутню рису сучасної поезії Франції <g/> , Англії <g/> , Америки в її вищих проявах <g/> .
doc#7 Америки <g/> » <g/> . <g/> ) </p><p> Я ніколи не думав <g/> , що майбутнє нашої поезії лежить у копіюванні Европи <g/> . Мені завжди
doc#7 головним напрямом сучасної української поезії <g/> . З одного боку <g/> , мова йде тут про опанування
doc#9 свою пропозицію використати галицькі слова в поезії <g/> , але <g/> , очевидно <g/> , це мотивувалося
doc#9 Загреба <g/> ) ще й деякі традиції мови дальматської поезії XVI —XVII століть <g/> . </p><p> Таким чином <g/> , усі
doc#9 школа так званих « <g/> неокласиків <g/> » <g/> , зокрема у поезії Максима Рильського <g/> , прагнула до цього ідеалу <g/> .
doc#9 ці письменники виросли в атмосфері російської поезії з її підкресленим двомовним характером та їх
doc#9 пань з цього оточення читали Шевченкові його поезії <g/> , і « <g/> він особливо хвалив чистоту полтавської
doc#10 Курило мова прози П.Куліша ( <g/> але не його поезії <g/> , з її синтезою української народної основи з
doc#13 і до його непоетичного вуха дійшов тут первень поезії — ритм <g/> . Зрештою <g/> , він неспівучий <g/> , він дражливий