Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Тому їхнє враження відмови галичан і те <g/> , що вони самі з неї практично сприйняли <g/> , легко передавалося іншим членам української суспільности <g/> , які може самі в Галичині й не бували <g/> . </p>
doc#9 У листі до Нечуя-Левицького в тонах <g/> , м'якість яких зумовлена тим <g/> , що М. Коцюбинський не міг не знати поглядів на справу свого адресата <g/> , він відзначав <g/> : « <g/> Старші письменники — учителі наші ( <g/> ніде правди діти <g/> ) більш прислухалися до живої народної мови <g/> , більш придивлялися до неї <g/> , ніж молодші <g/> , особливо ті <g/> , що одірвані од села <g/> , од народу і беруть за зразок не живу мову <g/> , а книжну <g/> , часто-густо покалічену та занечищену <g/> » <g/> .
doc#9 , а почасти вношені до неї і ввесь час далі <g/> , були не випадковим злом <g/> , а конче потрібним і закономірним набутком при зростанні літературної мови й ширення її сфер <g/> .
doc#9 Цей погляд її засвідчений не тільки мовою творів Лесі Українки <g/> , а й спогадами про неї В. Сімовича <g/> : « <g/> Чомусь усе дуже боронила таких слів <g/> , що їх сама часто вживала у своїх творах <g/> , як <g/> : цнота та розпач <g/> , та урочий <g/> …
doc#9 Знайдемо в неї <g/> , передусім <g/> , як і в М. Старицького <g/> , багато відповідного матеріялу з абстрактної лексики <g/> : розпач ( <g/> « <g/> Подвійний мій розпач <g/> » — « <g/> Поет під час облоги <g/> » <g/> , І <g/> , 100 <g/> , 127 <g/> ) <g/> ; заздрість — ревнощі ( <g/> « <g/> Прости їй <g/> , це просто заздрість материнська <g/> » — « <g/> Блак <g/> .
doc#9 ) <g/> ; шпарко ( <g/> « <g/> Шпарко та весело грає <g/> » — « <g/> Розбита чарка <g/> » <g/> , І <g/> , 29 <g/> ) <g/> ; впадати — входити <g/> , вриватися ( <g/> « <g/> Одчиняє фіртку <g/> , в неї впадає центуріон <g/> » - « <g/> Руфін і Прісц <g/> .
doc#9 Саме тому західноукраїнських елементів більше у неї в побутовій <g/> , а не в абстрактній лексиці <g/> , саме тому західноукраїнська мовна стихія виявляється в неї в синтаксі й граматиці взагалі <g/> .
doc#9 Саме тому західноукраїнських елементів більше у неї в побутовій <g/> , а не в абстрактній лексиці <g/> , саме тому західноукраїнська мовна стихія виявляється в неї в синтаксі й граматиці взагалі <g/> .
doc#9 <p> У Г. Стеценка2xxi <g/> : гей би — ніби ( <g/> « <g/> Очі в неї гей би волошки <g/> » <g/> ) <g/> , канарок — канарка ( <g/> « <g/> Як голодний канарок <g/> » <g/> ) <g/> , нараз — раптом <g/> , зразу ( <g/> « <g/> Нараз чує <g/> » <g/> ) <g/> , одинокий — єдиний ( <g/> « <g/> Біля одинокого вікна висить старий годинник <g/> » <g/> ) <g/> , переноситися — переїздити ( <g/> « <g/> Той перенісся у Львів <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> Аналогічні спостереження можна було зробити й вивчаючи усну мову вселенців до Галичини <g/> , особливо дітей і підлітків <g/> .
doc#9 Але ці нашарування так тривало відкладалися в українській літературній мові й так органічно в неї всотані <g/> , що виділити їх з усієї системи сучасної літературної мови дуже важко <g/> .
doc#9 Що це не позичення з західноукраїнських говірок <g/> , а прослідки старої східноукраїнської системи вимови <g/> , </p><p> говорить уже хоч би той факт <g/> , що Галичина <g/> , як правило <g/> , сама не знає форми яблуко <g/> , а має замість неї форму япко ( <g/> ябко <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 Вищезазначена поєднаність цих елементів з рештою компонентів мови стала для неї корисною <g/> .
doc#9 <p> Але в дальших випадках годі думати про вплив Шевченкової говірки <g/> , якщо навіть припустити слабкі північні впливи на неї <g/> : </p><p> 3. Перед початковим о- не буває типового для південнокиївських говірок протетичного г <g/> : оріхи <g/> , виострюxc <g/> ; </p><p> 4. Ненаголошені о <g/> , у <g/> , за рідкими винятками <g/> , не плутаютьсяxci <g/> ; </p><p> 5. В іменниках типу зілля поруч нормального -а є випадки з -є після подовжених приголосних <g/> : весіллє <g/> , возліссє <g/> , каміннеxcii <g/> ; </p><p> 6. У дієсловах II дієвідміни в першій особі одн <g/> .
doc#10 Ганцова вабила тема критики “ <g/> теорії спільної праруської мови <g/> ” <g/> , і він заповідав звернення до неї ( <g/> 5 <g/> , 141 <g/> ) <g/> , але це не було здійснене <g/> . </p>
doc#10 Але Смаль-Стоцький не приймав двокореневосты <g/> , а Ганцов не робив з неї всіх висновків <g/> , що логічно випливали <g/> , і таким чином згода не відбулася <g/> .
doc#10 Від неї відкривається широкий шлях до по-новому насвітленої <g/> , досконалішої історії української мови і історії слов'янських мов взагалі <g/> .
doc#10 Згадку про неї ми знайдемо на Nomina anatomica ucrainica ( <g/> Київ 1925 <g/> , ст <g/> .
doc#10 Часом народницький підхід навіть переважає в Курило над національним <g/> , а народ для неї фактично означає селянство ( <g/> 5 <g/> , 136 <g/> ) <g/> .
doc#10 Уже в ранніх її працях ми знайдемо раз-у-раз характеристичну для неї тверезість і відповідальність — і не тільки в її стилі <g/> , чужому всякого патосу й лірики <g/> , а і в самій оцінці її матеріалу <g/> .
doc#10 далі <g/> ) <g/> ; потрете Курило <g/> , скільки знати <g/> , взагалі не виявляла нахилу до вимушеної самокритики <g/> , і коли самостійна творча праця на Україні для неї стала неможлива <g/> , вона воліла покинути Україну <g/> , — але в умовах підневільносте науковця в 30-их роках не забирала голосу й в Москві <g/> ; і <g/> , нарешті <g/> , вже і в ранніх працях Курило видні посилання і на інших учителів <g/> , що не могли вкластися в рамки народницько- романтичної школи <g/> . </p>